Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

Виступи

Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людиниНіни Карпачової під час представлення Щорічної доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні у Верховній Раді України, 7 лютого 2012 року

ВИСТУП

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової під час представлення Щорічної доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні у Верховній Раді України

7 лютого 2012 року

 

ВИСТУП

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Ніни Карпачової під час представлення Щорічної доповіді

про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні

у Верховній Раді України

7 лютого 2012 року

 

Шановний Голово! Шановні народні депутати, члени уряду, представники суддівського корпусу! Шановні науковці, дипломати, представники засобів масової інформації, правозахисних організацій, дорогі співвітчизники!

Вашій увазі представляється Щорічна доповідь Уповноваженого “Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні” за підсумками 2011 року. Народним депутатам України роздано її повний текст.

Як і в багатьох країнах світу, під впливом глобальної фінансово-економічної кризи ситуація з правами людини в Україні в минулому році значно ускладнилась. Верховний комісар ООН пані Пілей на 18-й сесії Ради ООН з прав людини справедливо зазначила: “Коли економіка переживає складний етап, основний тягар кризи перекладається на плечі бідних людей. Саме ці люди потребують захисту, безпеки, а не окремі особистості, які спровокували фінансову та економічну нестабільність у світі”. Уряди намагаються відновити економічне зростання та збалансувати державні фінанси, здійснюючи відповідні реформи. Дуже часто це призводить до обмеження економічних, соціальних та культурних прав людей.

2011 рік був роком глобальних соціальних потрясінь, які прокотилися від Північної Африки до Європи та Сполучених Штатів Америки. Криза як ніколи раніше загострила проблеми поляризації світу, розподілу його на бідних і багатих, посилила дискримінацію, продовольчу кризу, міграцію, військові конфлікти та насильство. Цілком об’єктивно поширилось і глобальне піднесення боротьби за людську гідність, справедливість, право брати участь у прийнятті державних рішень.

Особливу роль у цьому процесі глобального пробудження відіграли сучасні інформаційні технології, зокрема соціальні мережі – Facebook, YouTube та Twitter.

Таким чином, ланцюг монополій на ЗМІ у світі було розірвано!

В Україні значення соціальних мереж ми відчули цими днями після закриття роботи файлообмінника EX.UA. Аж ніяк не ставлячи під сумнів необхідність захисту авторського права, зазначу, що в умовах поширеної бідності в суспільстві такий ресурс для сотень тисяч людей в Україні залишається чи не єдиною формою доступу до культурних надбань людства.

Переконана, що право людини на вільний доступ в Інтернет має бути непорушним і визнаним як базове право. Так само неприпустиме  використання Інтернету як засобу маніпулювання людиною та втручання в її приватне життя, зокрема, через використання персональних даних.

Упродовж минулого року наша країна відчувала на собі пильну увагу європейської спільноти. Україна успішно головувала в Комітеті міністрів Ради Європи, що, з одного боку, сприяло реалізації наших євроінтеграційних прагнень, а з другого – підвищило рівень відповідальності за виконання  зобов’язань, узятих Україною ще при вступі до Ради Європи.

Як Омбудсман, виконуючи роль медіатора, зі свого боку я також намагалася  активно сприяти в просуванні діалогу України з європейською спільнотою. У цьому напрямі триває наша плідна співпраця з Комісаром Ради Європи з прав людини, керівництвом Європейського парламенту, членами найвпливовіших фракцій, що входять до його складу, депутатами та членами Делегації з парламентського співробітництва Україна – ЄС.

За ініціативою керівника представництва ЄС в Україні пана Тейшери відбулася моя зустріч з послами  країн – членів ЄС, акредитованих в Україні. Це був відвертий, взаємозацікавлений діалог щодо системних проблем у галузі прав людини. Переконана,  попри всі труднощі, будь-які проблеми не повинні стати на заваді євроінтеграції України.

Треба зазначити, що у цьому році в рамках поки що незавершеної моніторингової процедури по Україні Парламентська асамблея Ради Європи у своїй Резолюції № 1862 привітала амбітну програму реформ українського уряду. Проте висловила серйозне занепокоєння існуючими системними проблемами, зокрема в судовій системі, а також акцентувала увагу на тому, що судове переслідування екс-членів уряду України – Юлії Тимошенко, Євгена Корнійчука, Юрія Луценка, Валерія Іващенка та інших – сталося через криміналізацію політичних рішень, що суперечить принципу верховенства права. Як Омбудсманові України мені доводилося по кожній з цих справ вживати конкретних заходів для захисту прав людини.

Скажу відверто: резонансні справи колишніх високопосадовців одночасно дали змогу привернути увагу й до цілої низки довготривалих  проблем у сфері досудового, судового розгляду, умов тримання в’язнів, які стосуються також доль сотень тисяч громадян України. Переконана, що Україна докладе всіх зусиль для належного виконання цієї Резолюції ПАРЄ.

Прагнення України відповідати міжнародним і європейським стандартам у галузі прав і свобод людини є надзвичайно важливим з огляду і на майбутнє головування нашої держави  в ОБСЄ у 2013 році.

Основою моніторингу, який міститься у представленій Щорічній доповіді, є передусім звернення до Уповноваженого громадян України, іноземців, біженців, осіб без громадянства. Це своєрідний чутливий барометр найгостріших проблем суспільства та реальної оцінки здатності влади їх розв’язувати.

За минулий рік за захистом своїх прав і свобод до Уповноваженого звернулися 164 тис. осіб, що удвічі більше, ніж у попередньому році. Усього ж до Уповноваженого з початку його діяльності звернулись 1 млн 300 тис. людей.

Як і раніше, більше половини повідомлень (56,2 %) стосуються порушення громадянських прав,  зокрема, права на справедливий судовий розгляд та  хронічне невиконання судових рішень. Майже 17 % звернень  стосуються порушення соціальних прав, зокрема позбавлення пільг і компенсацій, порушень при призначенні пенсій, наданні матеріальної допомоги та субсидій, незабезпечення виплат матерям-героїням тощо. На третьому місці (майже 14 %) – повідомлення про порушення економічних прав громадян: на працю, її належну і своєчасну оплату, право власності на землю.

У 12 % повідомлень йдеться про порушення особистих прав, зокрема права на особисту недоторканність, застосування тортур, а також на втручання держави в особисте життя громадян. Близько 2% звернень стосувалися порушення політичних прав.

Окремо хочу зазначити, що майже 100 тис. православних громадян України звернулися у минулому році до Уповноваженого щодо захисту їх права на альтернативну форму обліку фізичних осіб – платників податків без застосування ідентифікаційного номера, а також будь-якого електронного документування.

Як свідчить аналіз звернень до Уповноваженого, практично в будь-якому порушенні прав і свобод людини присутні ознаки дискримінації за тим чи іншим принципом. А це робить рівноправність тим ключовим критерієм, через призму якого потрібно розглядати проблеми дотримання прав і свобод людини в країні.

Співпраця з органами державної влади та місцевого самоврядування

Важливу роль у захисті прав людини відіграє співпраця Уповноваженого з прав людини з Президентом України, Верховною Радою, Урядом, судовою гілкою влади, правоохоронцями, а також місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

2011 рік розпочався із зустрічі Омбудсмана з Президентом України Віктором Януковичем, під час якої було комплексно обговорено питання дотримання прав і свобод людини в Україні. Протягом минулого року Уповноваженим з прав людини направлялися різні акти реагування Президентові України, які знаходили у нього підтримку.

Уповноваженим з прав людини у 2011 році здійснено експертизу 660 проектів нормативно-правових актів, які розглядалися Кабінетом Міністрів України, до 52-х з них було внесено пропозиції Уповноваженого безпосередньо на засіданні уряду.

Тривала конструктивна співпраця Уповноваженого з прав людини з парламентськими комітетами, фракціями і групами.

Зазначу, що до Уповноваженого з прав людини за час функціонування інституції Омбудсмана надійшло 3288 депутатських запитів та письмових звернень від народних депутатів України. Тобто у середньому кожен з депутатів усіх скликань не менше одного разу звертався до Омбудсмана України.

У 2011 році таких звернень було 208, або на 30 % більше, ніж у попередньому.

Неупереджене ставлення до питань, що порушуються народними депутатами України різних фракцій і груп, прагнення спільно розв’язувати ці проблеми, керуючись виключно нормами міжнародного та національного законодавства, – було і є правилом моєї діяльності на посаді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Боротьба з бідністю, захист трудових та соціальних прав

Найбільш інтегрованим показником, що характеризує рівень життя, є Індекс людського розвитку. За цим показником, у минулому році Україна посіла 76-е місце серед 187 країн світу. Це нижче, ніж у середньому по  Європі та Центральній Азії.

У чому ж причина? В Україні, на жаль, триває демографічна криза. Досі не досягнуто показників 1990 року як за очікуваною тривалістю життя (70,4 року у 2010 році проти 70,7 року у 1990 році), так і за показником валового національного доходу на одну особу у доларах США за парітетом купівельної спроможності (6535$ США у 2010 році проти 8928$ у 1990 році). Фактично лише за рахунок високого освітнього рівня Україна утримує такий рівень індексу людського розвитку.

Несправедливий розподіл ресурсів та багатства країни, загрозлива поляризація між бідними та багатими спричиняє відторгнення людей від економічного, суспільно-політичного та культурно-інформаційного життя, унеможливлює реалізацію їх конституційних прав та свобод.

Як і в попередні роки, проблема бідності в Україні залишається однією з найактуальніших та визначальних для національної безпеки держави. В більшості звернень українські громадяни з обуренням наголошують на соціальній несправедливості та несприйнятті намагань влади перекласти на них тягар кризи. 

За останніми офіційними даними, рівень бідності в країні становить 24,1%. Практично кожен восьмий мешканець потрапляє до категорії крайньої бідності або злиденності. У стані гострого відторгнення (а це означає, що люди не мають можливості повною мірою брати участь у суспільному житті через свою бідність, відсутність базових знань і можливостей або в результаті дискримінації) перебуває майже 38 % домогосподарств України. Найбільше потерпають від бідності родини з дітьми та сільське населення.

Маю зазначити, що, за критеріями ООН для країн Центральної та Східної Європи, в Україні бідність охоплює майже 80 % населення. Ситуація, коли доходи 10 % найбідніших громадян і 10 % найбагатших у країні відрізняються більш як у 40 разів, руйнує віру людей у справедливість. У людей неминуче формується внутрішнє відторгнення дій влади, навіть якщо вони є правильними та обґрунтованими. Поширюються соціальне роздратування, зростають  протестні настрої.

Затверджені урядом завдання щодо зниження бідності до 2015 року лише на 0,2 відсоткових пункта проблему не вирішують. Вони не відповідають амбітним завданням Цілей розвитку тисячоліття, за якими Україна має зменшити відсоток бідного населення на третину.

Українським феноменом вважається бідність працюючого населення. На думку Омбудсмана, владу не повинно заспокоювати, що безробіття в Україні скорочується і є меншим, ніж в інших європейських країнах. На жаль, продовжується скорочення чисельності працюючого населення в галузях економіки (у грудні 2011 року на 182 тис. працівників проти грудня 2010 року). Станом на 1 січня цього року в середньому по країні на одну зареєстровану вакансію претендувало вісім осіб, які шукають роботу через центри зайнятості. У більшості регіонів ситуація ще  напруженіша, зокрема в Черкаській області на одну вакансію претендувало 140 осіб, Хмельницькій – 51, Вінницькій – 47. При цьому майже за третиною вакансій роботодавці пропонували заробітну плату на рівні мінімальної.

Негативно відбиваються на рівні життя працюючих людей й масові порушення права на своєчасне одержання заробітної плати. Без перебільшення, це явище за своєю суттю має ознаки рабської праці. Як зазначив у своєму зверненні до Омбудсмана Віктор Гуз з Рівненщини, “рабовласники надавали своїм рабам житло і їжу, а сучасні дбають лише про власну кишеню”.

Зазначу, що за останній рік вдалося скоротити заборгованість із заробітної плати майже на 20 %.

Основна частина громадян після виходу на пенсію автоматично опиняється на межі бідності через низькі розміри пенсії. 74 % пенсіонерів одержували у 2011 році пенсію до 1200 гривень (150$), 11 % – у розмірі прожиткового мінімуму. Понад 145 тис. пенсіонерів мали пенсію нижче прожиткового мінімуму.

Тому кожна людина очікувала від пенсійної реформи справедливості, належного зв’язку між трудовим внеском та розміром пенсії. Проте, як свідчить моніторинг Омбудсмана, за час, що минув після початку пенсійної реформи, середній розмір пенсій зріс лише на 15 грн 88 коп (2 $), або 1,3 %.

Сьогодні Президент України у своєму виступі з нагоди відкриття десятої сесії Верховної Ради України шостого скликання детально і об'єктивно проаналізував виклики, пов'язані з цією проблемою, і окреслив шляхи покращання  цієї ситуації.

Цілком справедливу негативну оцінку викликало підвищення пенсійного віку для жінок та збільшення страхового стажу. Уповноваженим з прав людини було внесено пропозиції (в тому числі під час парламентських слухань) щодо пенсійного реформування. Проте, на жаль, вони майже не були враховані.

Для того, щоб реформування пенсійної системи відповідало очікуванням людей, треба створювати нові робочі місця, рішуче виводити економіку з тіні, легалізувати зарплати, реформувати оплату праці. Настав час проявити політичну волю та об’єктивно визначити розмір прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів, які втратили своє  значення для реальної оцінки рівня життя.

Дедалі більше людей вимушені звертатися за державною допомогою. У структурі доходів населення соціальні допомоги та інші соціальні виплати становлять майже 33 %.

Ось кричущий факт одного з проваджень Омбудсмана України в минулому році, яке ще триває. Багатодітна мати Світлана Тимосевич з Львівщини була позбавлена державної соціальної допомоги лише через те, що рік тому за роботу у виборчій комісії вона отримала 195 грн 7 коп. і своєчасно не повідомила про це органи соціального захисту. За це у родини фактично забрали 10 тис. грн. Тому я внесла подання уряду, в якому, зокрема, зазначаю, що органи влади мають доводити навмисність приховування людиною таких  заробітків, а не автоматично матеріально карати родину. Сподіваюсь, що ініціативи Уповноваженого про вдосконалення законодавства про державну допомогу будуть підтримані урядом, а також народними депутатами України.

Невиконання норм чинних законів стосовно соціальних прав і гарантій ветеранів та дітей війни, чорнобильців, інших пільгових категорій спричинило хвилю соціальних протестів. І справа не лише у нестачі фінансових ресурсів. Людей обурює щорічне урізання статей соціальних законів, коли приймається Державний бюджет. Я переконана, що право людини на державні гарантії  соціального захисту мають визначатися виключно законами  й індексуватися  залежно від зростання вартості  життя.

Низку норм чинного законодавства не приведено у відповідність до рішень Конституційного Суду України. Виступаючи перед учасниками акції протесту чорнобильців перед Кабінетом Міністрів у листопаді 2011 року, Уповноважений підтримала їхні законні вимоги.

Переконана, що права людини на державні гарантії соціального захисту мають визначатися виключно законами й індексуватися залежно від зростання вартості життя. При цьому зміни законодавства можливі лише за результатами діалогу з громадянським суспільством, яке представляє інтереси найбільш вразливих категорій громадян.

Право на охорону здоров’я

Значна частка населення України не задоволена станом доступності й якості медичної допомоги. Витрати на охорону здоров’я, з розрахунку на одного жителя нашої країни, становлять 920 грн (115 $). Для порівняння: по Європейському регіону цей показник перевищує 1,5 тис. дол., а в середньому по світу – близько 500.

У зверненнях, що надходять до Уповноваженого, люди скаржаться на закриття  медичних закладів, особливо у сільській місцевості. Так, мешканці селища Фащівки Перевальського району Луганської області з обуренням повідомляють: “...До райцентра 40 км автобусное сообщение очень плохое... Чтобы получить помощь в ЦРБ, воспользовавшись машиной скорой помощи, необходимо найти 200 гривен на  оплату бензина... Дорогостоящее  лечение в районной и областной больницах нам не доступно, оставьте хотя бы минимум, на что мы имеем право...”.

З метою забезпечення конституційних прав людей на отримання якісної медичної допомоги необхідно, на мій погляд, встановити чіткий законодавчий порядок і механізм визначення гарантованого рівня безоплатної медичної допомоги; запровадити загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування та пріоритетне фінансування галузі з державного бюджету.

Права людей з обмеженими можливостями

На сьогодні понад 2,7 млн інвалідів (а це майже 6 % населення нашої країни) не відчувають себе повністю рівноправними в українському суспільстві і продовжують залишатися однією з найбільш уразливих соціальних груп.

Попри ратифікацію парламентом – після неодноразових звернень Омбудсмана України разом з Національною асамблеєю інвалідів – Конвенції ООН про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї, головною проблемою залишається недостатня практична реалізація прав і свобод людей з обмеженими можливостями, передусім у плані створення безбар’єрного середовища.

Зусиллями працівників Секретаріату Уповноваженого з прав людини протягом останніх десяти років успішно реалізується омбудсманівський проект підтримки дітей, хворих на дитячий церебральний параліч.

Державна програма “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на період до 2020 року”, яка наразі розробляється, має забезпечити створення рівних можливостей для самореалізації людей з інвалідністю, усебічну підтримку їхнього природного бажання бути корисними суспільству. Недопущення дискримінації людей з особливими потребами у сферах охорони здоров’я, освіти, культури і мистецтва, працевлаштування повинно стати  основним змістом цієї програми.

Драматичні події влітку минулого року у селі Біле Рівненської області, коли в соціальному закладі згоріли живцем 16 осіб, висвітлили дуже гострі проблеми людей, які з різних причин залишилися без підтримки рідних та близьких.

Спільно з керівництвом Рівненщини Омбудсман за підтримки Кабінету Міністрів у стислі терміни домоглася відбудови районного центру соціального обслуговування та вже восени 2011 року відкриття сільської амбулаторії сімейної медицини.

Переконана, що державні соціальні програми підтримки інвалідів та людей похилого віку повинні обов’язково включати аспект соціального страхування, забезпечувати необхідну кількість медичних працівників для обслуговування прикутих до ліжка людей, включаючи можливість їхньої евакуації на випадок надзвичайних ситуацій.

Права дитини

Предметом особливої уваги українського Омбудсмана є захист прав дитини. Дякую народним депутатам усіх фракцій за прийняття у квітні минулого року постанови за Спеціальною доповіддю Уповноваженого з прав людини Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні, яка була представлена з нагоди 20-ї річниці ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини.

Реалізація визначених Президентом України, парламентом та урядом країни завдань у сфері охорони дитинства дала змогу закріпити позитивні тенденції щодо зменшення в Україні кількості дітей-сиріт, забезпечення пріоритету сімейних форм виховання та національного усиновлення, суттєвого підвищення розмірів допомоги при народжені та усиновлені дитини.

Торік Омбудсман отримала понад 1300 звернень від майже 3 тис. дітей та дорослих – в інтересах дитини. Це в півтора раза більше, ніж у попередньому році. Найгострішими залишаються проблеми неналежного забезпечення права дитини на життя та охорону здоров’я, подолання дитячої бідності, безпритульності та бездоглядності, соціального сирітства, насильства стосовно дітей тощо.

Попри позитивну протягом останніх п’яти років тенденцію  зменшення малюкової смертності, в Україні вона залишається досить високою – 9,1 на 1000 новонароджених. Найкращі показники у таких країнах, як Японія, Швеція, Франція, Куба.

На жаль, останнім часом почастішали випадки смерті дітей під час навчального процесу, зокрема на уроках фізкультури. Переконана, що потрібні додаткові заходи щодо пропаганди здорового способу життя, щоденного проведення уроків фізкультури, спорудження спортивних майданчиків, залучення усіх дітей, незалежно від статків родин, до позашкільних форм зайнятості.

Найжахливішим проявом насильства щодо дітей є вбивство матерями немовлят. За такий злочин минулого року порушено 20 кримінальних справ. Вважаю, що в усіх регіонах має бути поширений досвід створення “вікон життя”, забезпечено державне фінансування їх функціонування, а також здійснюватись широка роз’яснювальна робота, особливо серед молоді.

Під час виступу на Всеукраїнській нараді з питань захисту прав дитини, імпульсом для проведення якої стала зустріч Омбудсмана України з Президентом в січні 2011 року, було зазначено, що новим викликом для України стає торгівля дітьми з використанням сучасних репродуктивних технологій, у тому числі сурогатного материнства. У листопаді минулого року мною внесені подання Прем’єр-міністрові та Генеральному прокуророві щодо запобігання торгівлі дітьми внаслідок недостатнього нормативно-правового регулювання застосування допоміжних репродуктивних технологій у медичних закладах України. Сподіваюсь, що реагування уряду та Генеральної прокуратури на пропозиції Омбудсмана буде ефективним.

Вважаю, що розв’язати нагальні проблеми захисту прав дитини можливо лише почувши голос самої дитини. Як Омбудсман,  всіляко вітаю прийняття в грудні 2011 року Генеральною Асамблеєю ООН Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини щодо права на петицію.

Захист прав військових

Уповноважений з прав людини як суб'єкт цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави здійснює контроль за додержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців, вживає заходів щодо захисту інтересів осіб, які виконують військовий обов’язок.

Йдеться передусім про додержання прав військовослужбовців на безпечні умови служби, збереження життя та охорону здоров’я. Протягом 2011 року у Збройних Силах України загинули 45 військовослужбовців. Прикро, що кожен третій з них покінчив життя самогубством. Майже 70 % військовослужбовців загинули у позаслужбовий час, третина загиблих – офіцери.

Не зменшується кількість звернень до Омбудсмана України від військовослужбовців і батьків солдатів строкової служби щодо порушення їхніх прав на безоплатне якісне лікування. Показовим є провадження Уповноваженого з прав людини у справі про захист прав пацієнтів і персоналу Сакського центрального військового клінічного санаторію ім. М. І. Пирогова. Хочу подякувати народним депутатам України Тетяні Бахтеєвій, Олександру Кузьмуку, Валерію  Сушкевичу, Анатолію Гриценку за те, що спільними зусиллями нам вдалося зберегти цей унікальний лікувальний заклад.

Захист прав українських трудових мігрантів

Особлива увага в моїй діяльності приділяється захисту прав українських трудових мігрантів. 5–7 млн співвітчизників через неможливість заробити на гідне життя чесною працею продовжують шукати кращої долі за межами рідної країни.

8 травня 2011 року у гірському селі Колочава  Закарпатської області, за ініціативи народного депутата України Станіслава Аржевітіна споруджено перший в Україні пам’ятник заробітчанам, який символізує прощання чоловіка з родиною.

Міграція, передусім трудова, стала в Україні системною проблемою, яка потребує адекватних дій влади. 30 травня 2011 року Президент України своїм Указом схвалив Концепцію державної міграційної політики.

Нарешті створено Державну міграційну службу як центральний цивільний орган виконавчої влади, який має захищати на системному рівні також права українців за кордоном. Проте процес становлення цієї служби досі не завершився, вона залишається у підпорядкуванні міністра внутрішніх справ України, що породжує певний конфлікт інтересів, надаючи пріоритет одному з напрямів її діяльності – боротьбі з нелегальною міграцією.

Позитивний приклад міграційної політики демонструє Португалія. Уряд цієї країни приділяє особливу увагу заохоченню імміграції та соціальній адаптації мігрантів, враховуючи постаріння населення країни та потребу в робочій силі. При Комісаріаті з питань міграції та міжкультурного діалогу діє Консультативна рада у справах імміграції, до якої входять представники й другої за чисельністю української громади. На думку Уповноваженого, це найкращим чином сприятиме представництву інтересів українських іммігрантів, збереженню ними національних традицій, мови та культури, розвитку міжкультурного діалогу.

На засіданні Уряду України 9 листопада 2011 року Уповноважений з прав людини просила передбачити витрати на роботу фахівців Міжнародної української школи за кордоном з проведення атестації учнів. Сподіваюсь, що під час внесення змін до головного кошторису країни ця пропозиція буде врахована. 

Омбудсман продовжує захищати права українських моряків за кордоном, у тому числі членів екіпажу судна “Леманн Тімбер”, які були звільнені з полону сомалійських піратів у 2008 році. Протягом трьох років триває судовий процес за позовом моряків при підтримці Омбудсмана України до німецького судновласника.

Нарешті у січні 2012 року Апеляційний суд Одеської області  прийняв прецедентне рішення про відшкодування шкоди українським морякам іноземним судновласником.

Дуже складним виявилося провадження Омбудсмана України у справі про захист прав на життя, здоров’я та повернення на Батьківщину громадян України, затриманих лівійськими повстанцями. У цьому питанні налагоджена взаємодія Уповноваженого з МЗС та Службою зовнішньої розвідки України, Червоним Хрестом та Міжнародною амністією.

Омбудсман України звернулася до голови відділу зовнішніх зв’язків Європейського Союзу, віце-президента Європейської комісії пані Кетрін  Ештон та генерального секретаря Міжнародної амністії Салілу Шетті з проханням вжити усіх можливих заходів для збереження життя 28 українських громадян, затриманих у Лівії.

Впевнена, що, попри усі складнощі ситуації, спільними зусиллями ми повернемо наших громадян до України, і вони найближчим часом зможуть обійняти своїх рідних і близьких на українській землі найближчим часом.

Дотримання прав національних меншин

Дозвольте привернути вашу увагу до такого чутливого питання, як етнонаціональна політика та дотримання прав національних меншин. 

В умовах глобальної фінансово-економічної кризи гуманітарні питання і в нашій країні, на жаль, стають дедалі другорядними.  Усупереч чинному Закону “Про національні меншини” статус  центрального органу з реалізації етнонаціональної політики звужено від окремого міністерства до відділу у Міністерстві культури. 

З цієї причини гальмується  удосконалення нормативно-правової бази у сфері міжнаціональних відносин.

Уряд зволікає з прийняттям державної Програми розселення та облаштування осіб, депортованих за національною ознакою, що викликає справедливі нарікання з боку представників кримських татар та осіб інших національностей.

Ми зазнаємо постійної справедливої критики з боку Ради Європи щодо дискримінації ромів, порушення їх прав на освіту, паспортизацію, медичне обслуговування,  доступ до державних послуг.

Переконана, що треба зміцнювати Державну службу у справах національностей, а також поновити роботу дорадчого органу – Ради представників національних меншин при Президентові України.

Таку пропозицію одностайно підтримали й учасники нещодавних парламентських слухань з питань етнополітики.

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Привертаю увагу народних депутатів до проблеми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Уповноважений вітає створення у Верховній Раді України міжфракційного депутатського об`єднання “Рівні можливості”, до якої входять як жінки, так і чоловіки.

Нам спільно треба ще багато зробити на шляху до справжньої рівноправності. Давайте проаналізуємо. У нас немає жінок в уряді, серед  голів облдержадміністрацій, серед керівництва судової гілки влади. У Верховній Раді – лише 8 % жінок-депутатів від загального складу. Під час останніх місцевих виборів головами міст обласного та республіканського значення обрано лише 7 жінок (4,0 %); міст районного значення – 18 (6,5 %); селищними головами – 151 жінку (19,5 %).

У минулорічній доповіді я пропонувала прийняти Загальнодержавну програму з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві. Такі пропозиції внесені й Президентові та Прем’єр-міністрові України.

Вкотре наголошую, особливо напередодні парламентських виборів, що настав час для практичної реалізації рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи та Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок, тобто запровадження тимчасових спеціальних заходів, зокрема встановлення ґендерних квот. На мою думку, у виборних органах має бути не менше 40 % представників кожної статі.

Право на справедливый суд

Уповноваженим з прав людини здійснюється системний моніторинг стану дотримання права людини на справедливий суд.

На 1 січня 2012 року Європейський суд з прав людини виніс 820 рішень щодо України, у 82 % з яких констатував порушення ст. 6 Європейської конвенції щодо права людини на справедливий судовий розгляд.

На моє переконання, кардинально змінити ситуацію може лише судово-правова реформа. Реально вона розпочалася з прийняттям нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”. Наступним кроком стало прийняття Верховною Радою України Закону “Про безоплатну правову допомогу”.

Президентом України внесений до Верховної Ради України проект нового Кримінального процесуального кодексу, який ПАРЄ у своїй Резолюції від 26 січня цього року № 1862 закликала якнайшвидше прийняти.

Зазначу, що до проекту включено принципові пропозиції Омбудсмана України про ліквідацію інституту додаткового розслідування; запровадження домашнього арешту; скорочення строків тримання під вартою тощо.

На часі прийняття нових законів про прокуратуру та адвокатуру.

Залишаюсь на своїй позиції щодо судової реформи: вона остаточно відбудеться лише за умов, коли судді обиратимуться народом.

Брутально порушуються права людини на справедливий суд через хронічне невиконання судових рішень (виконується близько 33 % рішень).

Критично низьким є й показник виконання в Україні рішень Європейського суду з прав людини. Загалом на виконання рішень Євросуду з Держбюджету України сплачено майже 88 млн грн. Проте на даний час абсолютна більшість рішень щодо України (98 %) вважаються невиконаними в повному обсязі, адже державою не розв’язані системні проблеми, шо пов’язані з удосконаленням законодавства і правозастосовної практики, вжиттям вичерпних заходів з виконання пілотних рішень, зокрема у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”.

Право на свободу та особисту недоторканність

Моніторинг Омбудсмана свідчить, що як і раніше правоохоронці та судді продовжують зловживати правом на арешт.

Ця проблема накопичувалася в Україні десятиліттями, проте останнім часом набула особливої гостроти. Свідчить про це й зростання у минулому році майже удвічі кількості звернень  до Уповноваженого з цього питання.

Після моєї зустрічі у січні 2011 року з Президентом України Віктор Янукович публічно закликав усіх правоохоронців і суддів не допускати зловживання правом на арешт і застосовувати його як виняткову міру запобіжного заходу.

Омбудсман порушувала проблему надмірного застосування арештів на колегіях Генеральної та столичної прокуратур.

Багаторічне зволікання з її розв’язанням змусило Європейський суд з прав людини вдатися до крайнього заходу – прийняти пілотне рішення у справі “Харченко проти України від 10 лютого 2011 року. Суд звернув увагу на невмотивованість рішень національних судів про арешти, зазначивши, що вони мають застосовуватися у разі реальної загрози ухилення людини від слідства та суду.

Проте, як засвідчив моніторинг Уповноваженого з прав людини,  правоохоронці й судді продовжують відверто нехтувати зверненнями до них Президента, позиціями Європейського суду з прав людини, рекомендаціями Комісара Ради Європи та Омбудсмана України.

Тобто зловживання правом на арешт – це системна багаторічна проблема в Україні, яка зачіпає долі сотень тисяч людей, які щороку проходять через принизливу процедуру затримання чи арешту.

Уповноважений з прав людини наполягає на законодавчому закріпленні права підсудного оскаржити у Апеляційному суді постанову про його арешт. Це відповідало б вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенню Європейського суду з прав людини у справі “Гурепка проти України від 6 вересня 2005 року та ст. 129 Конституції України, якою гарантовано право на оскарження судового рішення.

Особливо вражає, коли кидають за ґрати людей, стан здоров’я яких є критичним. Так, сталося з ув’язненою столичного СІЗО 28-річною Олександрою Робейко, яку у важкому стані було доставлено до суду, винесено вирок, після чого доправлено до лікарні, де через три дні вона померла. За цим ганебним фактом я звернулася з поданням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності двох суддів Шевченківського районного суду, які півтора року розглядали справу за обвинуваченням О. Робейко у крадіжці та цинічно знехтували клопотанням СІЗО про зміну їй запобіжного заходу.

Одним із факторів, що породжує порушення права на свободу та особисту недоторканність, є судова тяганина.

Тому у лютому 2011 року мною на прикладі міста Києва та Київської області було внесено подання Генеральному прокурору, головам Ради суддів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції  “Про порушення права людини на свободу та особисту недоторканність і розгляд справи упродовж розумного строку”.

Вища кваліфікаційна комісія суддів, обговоривши подання Уповноваженого, прийняла надзвичайно важливе рішення: припинити практику рекомендації суддів для обрання на більш високу посаду, допоки суддя не завершить розгляд усіх справ, які перебувають у його провадженні.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зобов’язав голів апеляційних судів вивчити виявлені Омбудсманом випадки порушення розумних строків і посилити контроль за своєчасним розглядом справ.

На моє переконання, Україна потребує не будівництва нових в’язниць, а припинення зловживання правом на арешт.

Захист громадян від катувань, жорстокого та нелюдського поводження

Одним з ключових пріоритетів діяльності Уповноваженого з прав людини залишається захист громадян від катувань, жорстокого та нелюдського поводження.

Показовим прикладом нехтування працівниками міліції правом людини на життя є резонансна справа про загибель у травні 2010 року 20-річного студента Ігоря Індила у Шевченківському райуправлінні міліції м. Києва. З перших днів я заявила, що смерть студента настала внаслідок заподіяння тяжких тілесних ушкоджень саме у райуправлінні міліції.

Уповноважений з прав людини спільно з молодіжними організаціями стала на захист честі й гідності студента Індила, у ході провадження проведені зустрічі, бесіди й опитування 320 людей. Омбудсман  доручила  своєму представникові брати участь у судовому розгляді кримінальної справи на стороні батьків загиблого студента. Сьогодні у сесійній залі присутня мати загиблого – Людмила Індило.

Хоча справа перебуває на контролі у Президента України, Омбудсмана,  громадськості, проте винних у смерті студента досі не встановлено. Одного з працівників міліції амністовано, а іншого засуджено умовно. Ці судові рішення Омбудсманом оскаржено до Апеляційного суду.

На мою думку, встановлення дійсних обставин цього злочину є справою честі для всієї правоохоронної та судової системи.

За даними МВС України, торік у приміщеннях чергових частин та ізоляторах тимчасового тримання зафіксовано  27 випадків смерті громадян, з яких 14 – самогубства.

Не витримавши катувань, із четвертого поверху Лозівського міськвідділу міліції на Харківщині викинувся 39-річний Ласло Коломпаров. Внаслідок численних тілесних ушкоджень у Святошинському райуправлінні столиці помер затриманий Григорій Баклан. У приміщенні Харківського обласного управління майже до смерті забито 32-річного Євгена Звенигородського, якого потім міліціонери витягли і кинули на лавці в парку помирати.

У спецустановах міліції ув’язнених часто тримають в умовах, що принижують гідність людини та вважаються одним із видів катувань. Сучасним вимогам не відповідає кожний четвертий ІТТ і 90 % кімнат для затриманих, через які щороку проходить півмільйона громадян.

У тісних “боксах”, де людина може ледве поворухнутися, заарештованих  тримають годинами до початку  судового засідання.

Важливим кроком вважаю створення Президентом України у вересні 2011 року Комісії з питань попередження катувань. Але на виконання зобов’язань за Факультативним протоколом до Конвенції ООН проти катувань потрібно створити окремий державний орган з запобігання катуванням. На цьому Омбудсман наполягає багато років, бо важливіше не допускати тортур, ніж потім боротися за права постраждалих.

Дотримання прав людини у пенітенціарних закладах

Дуже непокоїть, що дедалі більше загострюються проблеми, пов’язані з переповненням слідчих ізоляторів та установ виконання покарань. Чисельність ув’язнених і засуджених збільшилась за останні три роки на 8083 особи, тобто майже на 6 %.

Як засвідчив моніторинг Омбудсмана у Київському СІЗО, внаслідок його катастрофічного переповнення створюються нелюдські умови тримання більшості ув’язнених: люди сплять або на підлозі, або почергово, адже протягом 2011 року у цьому СІЗО не вистачало понад 1000 місць! Така ситуація у багатьох інших слідчих ізоляторах.

Вважаю, що держава не має морального права поміщати людину за ґрати, якщо там не створено елементарних умов для її тримання.

Наразі у розрахунку на 100 тис. населення в Україні кількість людей за ґратами складає 347 осіб. До речі, в Європі цей показник вищий лише у Російській Федерації – 542 особи, у Грузії – 539, у Білорусі – 385. Водночас у Фінляндії, Словенії, Норвегії, Швейцарії, Німеччині, Франції та Італії – від 60 до 120, в Узбекистані – 122,  Вірменії – 146.

Позитивним кроком вважаю нещодавнє введення в дію за сприяння Швейцарії нового жіночого корпусу на 180 місць для ув’язнених у столичному СІЗО, що дало змогу розмістити частину жінок у приміщеннях відповідно до міжнародних стандартів.

Украй незадовільною є система охорони здоров’я в пенітенціарних закладах. Понад 80 % медичного обладнання тут морально та фізично застаріло, кваліфікованого медперсоналу недостатньо.

Кричущим фактом нелюдського поводження було ненадання протягом року дозволу слідчим прокуратури м. Києва на обстеження і проведення хірургічної операції ув’язненій 40-річній Ганні Афанасьєвій. Тільки завдяки зусиллям Уповноваженого тяжкохвору  вдалося прооперувати та врятувати їй життя. Така ж ситуація була і з Володимиром Бондалем, стосовно долі якого до мене звернулися українські журналісти.

За наслідками свого моніторингу Омбудсман України внесла відповідне подання, запропонувавши уряду встановити чіткий порядок надання медичної допомоги тяжко хворим ув’язненим у закладах Міністерства охорони здоров’я, а не ставити здоров’я людини в залежність від надання дозволу слідчого чи суду на лікування.

Свобода слова

Останніми роками пройдено непростий шлях від суцільних державних ЗМІ до масового їх роздержавлення і комерціалізації. Близько 90 % вітчизняних засобів масової інформації перебувають нині в руках бізнесових структур, приватних осіб, політичних та громадських об’єднань. Хоча де-юре політичної цензури в Україні немає, більшість мас-медіа залишаються під цензурою грошей, що обмежує права громадян на неупереджену та об’єктивну інформацію. Інформаційний простір України потерпає від шоузації ЗМІ, яка послаблює їх виховну, патріотичну та культурно-просвітницьку функції.

Зберігається тенденція безкарного застосування проти журналістів насильницьких дій, сама загроза яких, за твердженням Верховного комісара Ради Європи з прав людини Томаса Хаммарберга, є певною формою цензури.

Усього за роки незалежності України, за даними Київської незалежної медіапрофспілки, загинули 65 журналістів. Досі не поставлено крапку в резонансних справах щодо зникнення журналістів Георгія Гонгадзе і Василя Климентьєва. Позиція Уповноваженого у цій справі незмінна: судовий процес, як того вимагає громадськість, повинен бути максимально прозорим. Шановна Леся Гонгадзе сьогодні з нами в цій залі.

Вважаю, що у повній відповідності з європейськими стандартами слід запровадити в Україні практику парламентських розслідувань за фактами вбивств представників ЗМІ та погроз на їхню адресу. На державному рівні має бути створена ефективна система безпеки, яка гарантувала б захист журналістів під час виконання ними професійних обов’язків.

Водночас, на переконання Уповноваженого з прав людини, треба ефективніше захистити і саме суспільство від недобросовісної діяльності тих представників мас-медіа, які брутально порушують норми Етичного кодексу українського журналіста.

Переконана, що треба переходити до практичних дій зі створення Суспільного телебачення і радіомовлення – на противагу комерційно-клановим інтересам. 

 Право на доступ до публічної інформації і в Інтернет. Захист персональних даних

За 2011 рік безпосередньо до Уповноваженого з прав людини надійшло понад 30 запитів на інформацію. Лише 20 % з них стосувалися інформації, яка є у розпорядженні Уповноваженого, решту ж можна кваліфікувати як звернення,  розгляд яких регулюється відповідним спеціальним законом.

За результатами моніторингу стану дотримання прав людини на доступ до публічної інформації можна зробити такий висновок: порушення не мають системного характеру і зумовлені передусім недостатньою роз’яснювальною роботою.

Обізнаності про те, що є правом на приватність, потребують не тільки дорослі, а й діти, які часто діляться персональними даними з незнайомими під час інтернет-спілкування, наражаючись на небезпеку з боку зловмисників, які можуть використати цю інформацію їм на шкоду.

Уповноважений з прав людини пропонує розробити і запровадити Кодекс поведінки  мас-медіа для виконання Закону про захист персональних даних. Цей Кодекс, який   увібрав би  європейський досвід, мав би  сприяти й забезпеченню права на вільне поширення інформації та посилення функцій преси як суспільного контролера влади.

В Україні Інтернетом користується 33 % дорослого населення. За темпами зростання користувачів Інтернету ми випереджаємо деякі країни Центральної та Східної Європи. Проте розвиток Інтернет-мережі в Україні відбувається досить нерівномірно: майже 60 % загальної кількості користувачів Інтернету знаходяться у столиці. Головна причина – бідність населення та нерівномірність розвитку регіонів.

На часі питання подолання комп'ютерної безграмотності населення по всій країні. Для цього потрібна фінансова підтримка провайдерів, операторів мобільного Інтернету, які надають послуги школам, академічним установам, бібліотекам, музеям, архівам.

Вважаю необхідним прискорити виробництво вітчизняного програмного продукту, а також закріплення на законодавчому рівні правил безпеки в Інтернеті, завдяки яким честь і гідність кожної людини будуть захищені.

Омбудсман прагнула надати Вам чесну, достовірну інформацію, бо правда – понад усе. Вона – той еліксир, за допомогою якого можна лікувати тяжкі хвороби суспільства.

Висловлюю щиру вдячність усім, хто допомагав боронити та поновлювати порушені права і свободи, своєю небайдужістю і підтримкою спільно з командою Омбудсмана України повертав людям віру у справедливість, адже кожна людина має право на щастя.