Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

Листи та звернення

Зверення до Голови Апеляційного суду м. Києва А.В. Чернушенко щодо зміни запобіжного заходу Філіпчуку Георгію Георгійовичу на не пов’язаний з триманням під вартою

 

Голові Апеляційного суду м.Києва

А. В. Чернушенку

ЗВЕРНЕННЯ

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Під час моніторингу стану додержання прав людини у Київському слідчому ізоляторі до Уповноваженого з прав людини на особистому прийомі звернувся екс-Міністр охорони навколишнього природного середовища Філіпчук Георгій Георгійович щодо зміни йому запобіжного заходу на не пов’язаний з триманням під вартою.

З аналогічним проханням до Уповноваженого з прав людини звернулася ад­вокат Філіпчука Міненко В.Г.

На підставі викладеного у зверненнях, керуючись п.3 ч.3 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, Уповноваженим з прав людини відкрито провадження та встановлено таке.

Генеральною прокуратурою України стосовно Філіпчука Г.Г. порушено кримі­нальну справу за ч.2 ст.364 КК України. 17 грудня 2010 р. Печерським районним судом м.Києва йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 9 лютого 2011 р. термін тримання під вартою цим судом продовжено до 4-х місяців.

Також було з’ясовано, що Філіпчук Г.Г. працював на різних державних по­садах, зокрема, начальником обласного управління освіти, головою облдержад­міністрації, Міністром охорони навколишнього природного середовища, був народним депутатом України трьох скликань, головою комітетів Верховної Ради України, є доктором педагогічних наук, професором, академіком Національної академії наук, член Російської академії освіти, Міжнародної слов’янської акаде­мії ім. Я.А.Коменського. Нагороджений орденами “За заслуги” ІІ і ІІІ ступенів, Заслужений діяч науки і техніки України.

За даними клінічного, лабораторного та рентгенологічного обстеження Філіп­чук Г.Г. хворіє на ішемічну хворобу серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ст., варикозне розширення вен нижніх кінцівок, тромбоф­лебіт поверхових вен нижніх кінцівок, хронічний холецистит у стаії ремісії, має віддалені наслідки перелому остистих відростків поперекового відділу хребта. Під час перебування у СІЗО стан здоров’я його ще більше погіршився.

Також під час особистого прийому Філіпчук Г.Г. зазначив, що одружений, виховує чотирьох синів, має постійне місце проживання, до кримінальної від­повідальності не притягався, користується високим авторитетом у суспільстві та позитивно характеризується з місця проживання. Від слідства не переховувався, а навпаки  сприяв встановленню істини у справі.

Уповноважений з прав людини звертає увагу на те, що протягом останніх років Україна залишається лідером серед країн Європи за кількістю арештів. Протягом останніх п’яти років судами щороку заарештовується майже 60 тис. осіб. При цьому близько 10 тис., або кожен шостий, пізніше звільняються з-під під варти у зв’язку зі зміною запобіжного заходу, засудження до пока­рання, не пов’язаного з позбавленням волі, виправданням або закриттям кримінальних справ!

Серйозність цієї проблеми підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини, у яких констатується порушення Україною права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст.5 Конвенції про захист прав лю­дини і основоположних свобод. Протягом 2010 р. кількість таких рішень зросла майже вдвічі і сягнула 45, у більшості з них йдеться саме про необґрунтоване тримання людини під вартою. Зокрема, у справах “Шалімов проти України” від 4 березня 2010 р., “Москаленко проти України” від 20 травня 2010 р., “Буряга проти України” від 15 липня 2010 р. Суд зазначив, що обвинувачений повинен завжди звільнятися до суду, крім випадків, коли держава може пред’явити до­статні підстави виправдання тримання під вартою. При цьому звернуто увагу, що національні суди недостатньо мотивують необхідність арешту особи, а тяжкість злочину часто визначається головним критерієм взяття під варту.

Безпідставне взяття під варту призводить до моральних і фізичних страж­дань людини, близьких і рідних, нехтування конституційним правом на свободу та особисту недоторканність, честь та гідність. Тому Уповноваже­ний з прав людини вважає, що арешт, як найсуворіший запобіжний захід, і має застосовуватися лише у виключних випадках та відповідно до вимог КПК України.

Крім того, 14 січня 2010 р. під час зустрічі з Уповноваженим з прав людини Президент України загострив увагу на питанні порушень прав людини під час затримань та арештів, а також звернувся до правоохоронців і суддів не допускати зловживання правом на арешти і застосовувати цей захід лише як виняткову міру запобіжного заходу. При цьому Президент звернув увагу на необхідність неухильного дотримання вимог Конституції України, норм Кримі­нально-процесуального кодексу України, інших законів та рішень Європейського суду з прав людини.

Наразі постанову Печерського районного суду м.Києва про продовження строку тримання Філіпчука Г.Г. під вартою до чотирьох місяців оскаржено до Апеляційного суду м.Києва.

У зв’язку з вищевикладеним, керуючись ст.101 Конституції України, ст.3 Зако­ну України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, про­шу долучити це звернення до матеріалів справи для розгляду питання про зміну Філіпчуку Г.Г. запобіжного заходу на не пов’язаний з триманням під вартою.

15.02.2011 р.

Н. Карпачова