Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

Листи та звернення

Зверення до Голови Апеляційного суду м.Києва А. В. Чернушенко щодо порушення права на свободу та особисту недоторканність Гаркавенко Ігоря Олеговича, учасника акції протесту “Податковий майдан”

 

Голові Апеляційного суду м.Києва

А. В. Чернушенку

ЗВЕРНЕННЯ

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

У січні 2011 р. під час моніторингу стану додержання прав людини у Київсько­му слідчому ізоляторі до Уповноваженого з прав людини на особистому прийомі один з учасників акції протесту “Податковий майдан” Гаркавенко Ігор Олегович щодо порушення його права на свободу та особисту недоторканність.

На захист Гаркавенка О.І. до Уповноваженого з прав людини звернулися його адвокат Левицький О.В., Голова Прогресивної соціалістичної партії України Ві­тренко Н.М., голова партії “Київська Русь” Баулін П.Б., головні редактори газет “Славянское единство”, “Завтра” та інші.

Керуючись п.3 ч.3 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” Уповноваженим з прав людини було відкрито прова­дження у цій справі та встановлено таке.

23 грудня 2010 р. Гаркавенка І.О. було затримано ГУ МВС України в м.Києві та пред’явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 28, ч.1ст. 194 КК України. Наступного дня Голосіївським районним судом м.Києва Гаркавенку І.О. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 17 лютого 2011 р. строк тримання під вар­тою продовжено до чотирьох місяців.

Під час особистого прийому у СІЗО Гаркавенко І.О. повідомив Уповнова­женому з прав людини, що жодного відношення до пошкодження гранітного покриття на Майдані Незалежності не має, оскільки прибув з Харкова до Києва лише 25листопада 2010 р., тобто після встановлення наметового містечка.

Уповноважений з прав людини звертає увагу, що санкція статті 194 КК Укра­їни передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до трьох років. Стаття 155 КПК України дозволяє застосовувати арешт за такі злочини, але лише у виняткових випадках. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 р. з наступними змінами та доповненнями “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досу­дового слідства” винятковими є випадки, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Проте, 17 лютого 2011 р. Голосіївський районний суд м.Києва не звернув уваги на клопотання адвоката Левицького О.В. та БеловаА.М. про взяття ГаркавенкаІ.О. на поруки з зобов’язанням забезпечення належної процесуальної поведінки обвину­ваченого та не розглянув питання про можливість обрання обвинуваченому альтер­нативного запобіжного заходу. Також судом не було враховано, що ГаркавенкоІ.О. має постійне місце проживання– мешкає у м.Харкові з мамою та бабусею.

Уповноважений з прав людини звертає увагу, що протягом останніх років Україна залишається лідером серед країн Європи за кількістю арештів. Про­тягом останніх п’яти років суди щороку заарештовують майже 60 тис. осіб.

 

При цьому близько 10 тис., або кожен шостий, пізніше звільняються з-під варти у зв’язку зі зміною запобіжного заходу, засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, виправданням або закриттям криміналь­них справ!

Гостроту цієї проблеми підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини, у яких констатується порушення Україною права на свободу та осо­бисту недоторканність, гарантованого ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Станом на 1 лютого 2011 р. Євросуд виніс 48 таких рішень, у яких йшло­ся про необґрунтоване та тривале тримання людини під вартою. Зокрема, у справах “Буряга проти України” від 15 липня 2010р., “Прокопенко проти України” та “Болдирєв проти України” від 20 січня 2011 р. Суд зазначив, що обвинувачений повинен завжди звільнятися до суду, крім випадків, коли держа­ва може пред’явити достатні підстави виправдання тримання під вартою. При цьому звернуто увагу, що національні суди недостатньо мотивують необхідність арешту особи або потребу у його продовженні.

Уповноважений з прав людини вважає, що безпідставне взяття людини під варту призводить до моральних і фізичних страждань її та її близьких і рідних, нехтування конституційним правом на свободу та особисту недо­торканність, честь та гідність. Арешт є найбільш суворим запобіжним заходом, який повинен застосовуватися лише у виключних випадках.

Крім того, 14 січня 2010 р. під час зустрічі з Уповноваженим з прав людини Президент України загострив увагу на питанні порушень прав людини під час затримань та арештів, а також звернувся до правоохоронців і суддів не до­пускати зловживання правом на арешти і застосовувати цей захід лише як виняткову міру запобіжного заходу.

У зв’язку з вищевикладеним, керуючись ст.101 Конституції України, ст.3 За­кону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу долучити це звернення до матеріалів справи для розгляду питання про зміну Гаркавенку О.І. запобіжного заходу на не пов’язаний з триманням під вартою.

25.02.2011 р.

Н. Карпачова