Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

Звіт Комісара РЄ з прав людини Т. Хаммарберга про його візит до України з 19 по 26 листопада 2011 року

 

Додаток 2 до № 413/13-994-40дск від 06.02.2012 р.

Неофіційний переклад з англійської мови

 Звіт Комісара РЄ з прав людини

про його візит до України з 19 по 26 листопада 2011 року

Резюме


Делегація  РЄ на чолі із Комісаром Томасом Хаммарбергом здійснила візит до  України з 19 по 26 листопада 2011 року. В ході візиту Комісар обговорив тематику відправлення правосуддя та рівень захисту прав людини в системі правосуддя України. Він приділив особливу увагу триваючим реформам в системі кримінального правосуддя, включаючи питання, що стосуються незалежності та ефективності судової системи та дотримання права на справедливий судовий розгляд в ході судового розгляду.

З часу останнього візиту Комісара до України в грудні 2006 року, ряд важливих законодавчих ініціатив були розроблені владою з метою реформування системи правосуддя. Проте, значні конституційні, законодавчі, інституційні і практичні реформи, які, як і раніше, є необхідними для України з метою приведення законодавства у відповідності до вимог Європейської конвенції з прав людини і виправлення давніх, системних проблем у здійсненні правосуддя визначені прецедентним правом Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Це необхідно не тільки для поліпшення захисту прав людини в Україні, а й для підвищенні довіри суспільства до системи правосуддя.  

Ця доповідь присвячена таким основним питанням:


I. Функціонування судової системи.

Комісар рекомендував, що загальна організація судової влади має бути ретельно переглянута з метою чіткого визначення ролі і компетенції судів різних рівнів, зокрема, касаційної інстанції. Крім того, необхідно вжити додаткових заходів для збільшення прозорості судової системи та зробити її більш відкритою для громадського контролю.

Ефективна та професійна судова система також вимагає відповідних умов праці та достатніх ресурсів. Існують давні проблеми, пов'язані з набором достатньої кількості суддів і наданням необхідного допоміжного персоналу та обладнання. 

II. Питання, пов'язані з незалежністю  та неупередженістю суддів.


Незалежність судової влади, що передбачає також незалежність кожного окремого судді – повинні бути захищені законом і на практиці. Комісар із занепокоєнням відзначив, що в громадському сприйнятті в Україні судді не захищені від зовнішнього тиску, у тому числі й тиску політичного характеру.  Рішучі дії необхідні у кількох напрямах, з тим щоб усунути фактори, які роблять уразливими суддів та послаблюють їх самостійність. Влада повинна ретельно дослідити будь-які звинувачення щодо невірно вчиненого правосуддя, політичного або іншого впливу на судові органи, чи втручання в їх роботу судових органів, а також повинна забезпечити ефективні засоби правового захисту.

Комісар закликає українську владу виконувати рекомендації Венеціанської комісії щодо необхідності впорядкування та уточнення процедури і критеріїв, пов'язаних з  призначенням і звільненням суддів, а також застосуванням дисциплінарних стягнень щодо суддів.  Важливим є існування  достатніх гарантій щодо забезпечення справедливості і виключення ризиків політизації під час застосування дисциплінарних заходів до суддів. Що стосується процесу призначення на суддівські посади, то кваліфікація та вислуга кандидатів повинні мати вирішальне значення. 

Нинішній склад Вищої ради юстиції не відповідає міжнародним стандартам і повинен бути змінений. Необхідні будуть конституційні зміни. Подальші заходи, необхідні для зміцнення незалежності цього інституту та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Крім того, важливо забезпечити якість безперервної професійної підготовки для суддів, у тому числі на прикладах судової практики ЄСПЛ.

III. Реформа системи кримінального  правосуддя та доступ до правосуддя.


Українська влада здійснює важливі кроки з реформування системи кримінального правосуддя. З цією метою проект нового Кримінально-процесуального кодексу наразі розробляється в тісній співпраці з експертами Ради Європи. Захист права на справедливий судовий розгляд повинен посідати центральне місце в цих зусиллях, оскільки діюча система кримінального правосуддя більше спрямована на користь сторони звинувачення, що є наслідком радянського минулого. Важливо забезпечити, щоб новий Кримінально-процесуальний кодекс збалансував систему кримінального судочинства шляхом надання більше прав інституту захисту. Необхідні значні зусилля для того, щоб забезпечити гарантії справедливого судового розгляду, а також принцип рівності сторін відповідно до статті 6  Європейської конвенції з прав людини.

Комісар стурбований повідомленнями про образливі переслідування, утиски та інші форми тиску на адвокатів. Такий тиск серйозно порушує права на захист і заважає юристам ефективно служити справі справедливості.

Комісар відзначив політичні ініціативи в галузі правосуддя щодо неповнолітніх та закликає владу продовжувати свої зусилля в напрямку реформ, а також нагадує, що у справах, пов'язаних з неповнолітніми, позбавлення волі слід застосовувати лише як крайній захід і протягом найкоротшого часу.

IV. Системні проблеми у здійсненні  правосуддя .

Проведення реформи системи кримінального правосуддя являє собою унікальну можливість для вирішення ряду  структурних проблем, виявлених в рішеннях ЄСПЛ проти  України, в тому числі щодо надмірної тривалості судових розглядів, невиконання національних судових рішень та неправомірне використання заходу взяття підозрюваного під варту.

Утримання під вартою повинно завжди бути виключною  мірою, і кожен окремий випадок  повинен бути належним чином  обґрунтованим.  Комісар позитивно оцінює наміри влади скоротити широке використання, у якості превентивного заходу, взяття під варту та зменшити кількість осіб, які були взяті під варту,зокрема, шляхом введення альтернативних превентивних заходів та істотного скорочення терміну протягом якого особа може утримуватись під вартою. Також необхідно трансформувати відносини у цій сфері, у тому числі шляхом організації навчання на прикладах судової практики ЄСПЛ для представників судової влади і прокуратури.

Комісар рекомендує владі запровадити ефективні засоби правового захисту проти надмірної тривалості судового розгляду і необгрунтованого взяття під варту. Адвокати повинні мати вільний і безперешкодний доступ до своїх клієнтів в місцях позбавлення волі, і всі, хто того потребує, повинні мати можливість отримання безкоштовної юридичної допомоги.

V. Боротьба з безкарністю.

Влада повинна вжити термінових заходів  по зміцненнюm заходів щодо нетерпимості до жорстокого поводження з особами, які перебувають під вартою, з боку працівників міліції і продемонструвати тверду прихильність до боротьби з безкарністю за такі діяння. Зусилля повинні бути направлені для усунення існуючих перешкод для притягнення до відповідальності співробітників правоохоронних органів, і забезпечити, щоб будь-які злочинні діяння, вчинені ними, були ефективно розслідувані владою, у повній відповідності до критеріїв, встановлених  ЄСПЛ.

Механізми для забезпечення демократичного контролю над діяльністю правоохоронних і силових структур повинні бути посилені. Необхідні подальші зусилля для забезпечення того, щоб особи, які мають обгрунтовані скарги на діяння владних структур могли вимагати відшкодування збитків перед незалежним органом.

Вступ

1. Комісар Ради Європи з прав  людини Томас Хаммарберг, здійснив візит до України з 19 по 26 листопада 2011 року. Мета візиту полягала в оцінці стану відправлення правосуддя і рівень захисту прав людини в системі правосуддя в Україні. 
Комісар звернув особливу увагу на реформи, що проводяться в системі кримінального правосуддя, включаючи питання, що стосуються незалежності та ефективності судової системи та дотримання права на справедливий судовий розгляд, в ході судового процесу. Крім того, Комісар вперше відвідав  
Автономну Республіку Крим.

2. В ході візиту Комісар провів у Києві переговори з представниками органів влади, в тому числі з Міністром юстиції Олександром Лавриновичем, Міністром 
внутрішніх справ Віталієм Захарченком, Головою Парламенту Володимиром Литвином, Головою Служби безпеки України Валерієм Хорошковським та Міністром закордонних справ  Костянтином Грищенко. В Адміністрації Президента, Комісар здійснив обмін думками з Радниками Президента України з питань судової влади, засобів масової інформації та правових питань. Він також провів переговори з заступником Генерального прокурора Михайлом Гаврилюком та членами Української делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи, а також представниками Вищого Спеціалізованого суду у кримінальних та цивільних справах, Верховного суду України і Конституційного Суду України.

3. Комісар також обмінявся думками з українським омбудсменом Ніною Карпачовою, і хотів би висловити свою подяку за продовження тісної співпраці з її Секретаріатом. Крім того, Комісар провів бесіди з адвокатами, ЗМІ і представниками громадянського суспільства.

4. Під час свого візиту до Сімферополя (Крим), Комісар зустрівся з Прем'єр-міністром Автономної Республіки Крим Анатолієм Могильовим, а також зі спікером Парламенту АРК Володимиром  Константиновим і членами Парламенту.


5. Комісар хотів би висловити  свою подяку українській владі,  і зокрема Постійному представництву України при Раді Європи, за їх корисну допомогу в організації поїздки. Він хотів би подякувати всім своїм співрозмовникам за їх готовність поділитися своїми знаннями і розумінням.


6. У цьому звіті містяться зауваження Комісара щодо деяких найбільш серйозних проблем, пов'язаних з рівнем захисту прав людини в судовій системі України, а також його рекомендації щодо їх вирішення. 

Загальний контекст

7. У доповіді за підсумками його  попереднього візиту до України в грудні 2006 року Комісар підкреслив, що реформа судової системи має здійснюватися в координації з усіма іншими відповідними реформами. Зокрема у сфері повноважень прокуратури, попереднього слідства, надання правової допомоги, системи виконання судових рішень, допуск до професії юриста, нотаріальної та пенітенціарної систем.

8.Значні законодавчі зусилля мали місце в останні роки з метою реформування судово-правової системи в Україні. У липні 2010 року був схвалений Закон про судову систему і статус суддів. Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) надала свій висновок щодо цього закону у жовтні 2010 року і відзначила деякі його недоліки, зокрема, що стосуються суддівської системи, процедури призначення суддів і суддівського самоврядування. Венеціанська  Комісія також здійснила експертизу іншого законопроекту, що містив ряд змін до згаданого закону і був внесений на розгляд українською владою через Національну комісію зі зміцнення демократії і верховенства права. Венеціанська комісія виявила, що зміни, представлені у цьому законопроекті пропонували ряд  важливих покращень у порівнянні з чинним законодавством, зокрема, що стосується зміцнення незалежності судової системи в ряді галузей, у відновленні деяких важливих повноважень Верховного суду України, а також порядок організації дисциплінарних розглядів. Однак, ряд ключових напрямків реформи (зокрема, щодо відносин  законодавчої та виконавчої влади у сфері призначення та звільнення суддів) не можуть бути здійснені без внесення змін до Конституції.

9. Венеціанська комісія також здійснила експертизу Закону щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно упередження зловживання правом на оскарження, який був схвалений Парламентом у травні 2010 року. Цей Закон визначає порядок оскарження рішень Вищої ради юстиції, а також Президента і Парламенту, які відносяться до деяких важливих питань, у тому числі щодо вжиття до суддів дисциплінарних заходів або їх звільнення.


10. 20 жовтня 2011 року Парламент прийняв Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань розгляду справ у Верховному Суді України. Цей закон дозволяє повернути Верховному суду України частину його повноважень, які були забрані Законом про судову владу і статус суддів у липні 2010 року. У листопаді 2011 року, Парламент також схвалив законодавство щодо декриміналізації окремих категорій економічних злочинів, а також передбачив, що порушники цих статтей будуть нести лише адміністративну, а не кримінальну відповідальність.

11. Останні законодавчі зміни відбулися  і стосовно органів прокуратури та юридичної професії. Венеціанська комісія схвалила свій висновок у жовтні 2011 року щодо проекту Закону про адвокатуру і адвокатську практику, який був розроблений Національною комісією зі зміцнення демократії і дотримання верховенства права. Під час візиту Комісара, Президент України видав Указ від 22 листопада 2011 року про створення робочої групи з підготовки реформи 
Управління Генеральної прокуратури та адвокатури під головуванням одного з радників Адміністрації Президента. Іншим законодавчим розвитком, який має ключове значення для судової системи, є підготовка нового Кримінально-процесуального кодексу, у співпраці з експертами Ради Європи. 

12. Європейський суд з прав людини розглянув низку справ, пов'язаних з функціонуванням системи правосуддя в Україні та виявив порушення статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) і статті 6 (Право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини (далі "Конвенція" або "ЄКПЛ"). Крім того, роль української судової влади часто розглядається ЄСПЛ в контексті справ, що стосуються статті 2 (право на життя) і 3 (заборона тортур) ЄКПТ, часто в поєднанні зі статтею 13 (право на ефективний правовий захист), зокрема, у зв'язку з невиконанням державою-відповідачем вимоги проведення ефективного розслідування випадків, що призводить до безкарності державних суб'єктів.

I. Функціонування судової системи


а) Організація судової системи 

13. Українська судова система є  досить складною і складається з чотирьох рівнів загальної юрисдикції: 1) місцеві «загальні» суди (об'єднання кримінальної та цивільної юрисдикції) та місцеві спеціалізовані суди (господарська або адміністративна юрисдикції), 2) апеляційні суди (поєднання кримінальної та цивільної юрисдикції) та апеляційні спеціалізовані суди ( господарська та адміністративна юрисдикції), 3) вищі суди зі спеціалізованою юрисдикцією, включаючи Вищий спеціалізований суд з цивільних та кримінальних справ, Вищий адміністративний суд України і Вищий господарський суд України та 4) Верховний суд України. Ґрунтуючись на інформації, отриманої Комісаром в ході візиту, здавалося б, що при існуючому порядку Верховний суд України  буде лише у виняткових випадках займатись справами для подальшого розгляду, яке на практиці може означати, що при касаційному розгляді Вищий спеціалізований суд буде останньою інстанцією національних судів. Тим не менш, точне розділення обов'язків між різними судовими інстанціями, залишається незрозумілим і є предметом різних інтерпретацій.

14. Венеціанська комісія підкреслила у своєму висновку щодо Закону про судоустрій і статус  суддів, що судова система, яка є дуже розгалуженою і складною, несе в собі ризик пролонгації судового розгляду. Зі свого боку, Європейський суд з прав людини підкреслює у своїх рішеннях, що Конвенція зобов'язує держав-учасниць "організувати свою судову систему таким чином, щоб їх суди могли задовольнити право кожного на справедливий судовий розгляд, у тому числі протягом розумного  «строку». У ряді судових рішень проти України, Суд встановив порушення права на справедливий судовий розгляд через надмірну тривалість судового розгляду (перехресне посилання на відповідний розділ нижче). Проте, фундаментальні зміни в системі можуть бути введені тільки через внесення змін до Конституції. 

15. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, суд повинен бути створений законом. Стаття 106 Конституції України передбачає створення судів Президентом. Процедура детально визначена у статті 19 Закону про судоустрій і статус суддів. Європейська комісія з прав людини підкреслила у цьому зв'язку, що суди повинні бути створені законом парламенту, а не залежати від розсуду виконавчої влади.

б) роль Конституційного суду України.

16. Конституційний суд є єдиним  юридичним органом для здійснення конституційної експертизи в Україні. Він був створений у жовтні 1996 року і його діяльність регулюється Конституцією (глава XII) і Законом про 
Конституційний суд України. Суд розглядає конституційність правових актів (закони та підзаконні акти) і інтерпретує Конституцію. Президент, 45 членів Парламенту, 
Верховний суд, Омбудсмен і Верховна Рада Автономної Республіки Крим мають право вносити конституційні подання щодо конституційності правових актів або договорів. Крім того, спікер Парламенту має право на конституційне подання щодо конституційності імпічменту Президента. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, мають право вимагати через  індивідуальне звернення тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення задоволення та захисту конституційних прав і свобод людини.

17. Комісар отримав повідомлення, яке стверджувало, що відставка чотирьох суддів Конституційного суду у вересні 2010 року сталося в результаті тиску з боку виконавчої влади. Незабаром після призначення чотирьох нових суддів Конституційного суду, останній схвалив своє рішення, яке скасувало конституційні поправки 2004 року, фактично відновивши Конституцію 1996 року, яка передбачає посилення президентських повноважень. У своєму Висновку щодо 
Конституційної ситуації Україні, який був схвалений в грудні 2010 року, Венеціанська комісія наголосила, що видається дуже незвичним те, що далеко ідучі зміни до Конституції, у тому числі зміна політична система країни, через 6 років були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду. Також необхідно зазначити, що судова практика Конституційного суду повинна  бути послідовною і здійснюватись на основі переконливих аргументів для того, щоб бути прийнятою населенням.

в) Роль Верховного суду України.

18. Відповідно до статті 125 Конституції,  Верховний суд є найвищим судовим  органом в системі судів загальної юрисдикції, в той час як вищі суди є вищими судовими органами  відповідних спеціалізованих судів. Прийняття Закону про судоустрій і статус суддів значно знижує роль і компетенцію Верховного суду. У зв'язку з прийняттям  цього Закону, Вищий Спеціалізований суд з кримінальних та цивільних справ був створений Указом Президента від 12 серпня 2010 року. Ставши касаційною інстанцією у цивільних і кримінальних справах, тоді як цю роль раніше виконував Верховний суд. Венеціанська комісія  висловила свою стурбованість у зв'язку з різким скороченням компетенції Верховного суду  і рекомендувала, щоб ця ситуація була переглянута. Як вже зазначалося (див. пункт 10 вище),  Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань розгляду справ у Верховному суді України, який набув чинності в листопаді 2011 року дозволив Верховному суду відновити деякі свої повноваження.

19. У справі Буланов і Купчик проти України Європейський суд з прав людини встановив, порушення права заявника на доступ до суду, так як їх апеляція не була розглянута ні  Верховним судом, ні Вищим адміністративним судом, оскільки  виявилося неможливим досягти  згоди щодо того, який суд має відповідну юрисдикцію.

20. Під час візиту Комісара до України, Верховний Суд України не функціонував. Повноваження попереднього голови Верховного суду закінчився у вересні 2011 року та  на пленарному засіданні суду обрання нового Голови було призупинено рішенням нижчого суду. У листопаді 2011 року заступник Генерального прокурора Михайло Гаврилюк, який є членом Вищої ради юстиції, заявив, що дисциплінарне провадження було порушено стосовно суддів, які входили в Палату з кримінального правосуддя ВСУ на тій підставі, що вони порушили свою  присягу. Комісар отримав повідомлення, що ці події відбулися під тиском Виконавчої влади на цю судову установу з метою вплинути на результат виборів наступного голови Верховного суду.

 г) Доступ до судових рішень, фінансування судової системи і навантаження на суддів.

21. Закон про доступ до судових  рішень (2006) забезпечив доступ до всіх судових рішень. За деякими оцінками лише близько 50% від судових рішень були внесені до Державного реєстру судових рішень. Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань розгляду справ Верховним судом передбачає, що тепер до Державного реєстру можуть бути включені лише ті судові рішення, які були погоджені Радою Суддів за згоди Державної судової Адміністрації. Це може призвести до подальшого зниження прозорості судової системи.

22. Щоб ефективно функціонувати,  судова система потребує виділення необхідних ресурсів. Судова система в Україні хронічно недофінансовується. Комісар був поінформований, що суди фінансуються на 25%, 30% від їх реальних потреб. Недостатнє фінансування судів призвело до  рішення Європейського суду з прав людини у справі Зубко та інші проти України, в якому ЄСПЛ встановив, що відсутність адекватного фінансування судів, суперечить принципу  незалежності судової влади. Комісар також отримав повідомлення, що деякі суди в Україні були змушені припинити свою діяльність в 2009-2010 роках через те, що проблема  недофінансування зберігається.

23. Існує постійна проблема великої кількості нерозглянутих справ у судах та надходження великої кількості нових позовних заяв. У 2010 році судді судів першої інстанції в середньому розглядали 121 справу на місяць (як в порівнянні з 2009 роком ця кількість становила 103 справи на місяць). Пункт 2 статті 16 діючого Кримінально-процесуального кодексу зобов»язує суд мати автоматизовану систему управління справами для забезпечення  об'єктивного і неупередженого розподілу справ між суддями на основі процедури випадкового вибору. Тим не менш, Комісар був поінформований про випадки відсутності записів у судах  про автоматизований розподіл справ між суддями. Це призводить до розуміння того, що випадковий порядок вибору не завжди належним чином дотримується. Важливо забезпечити, щоб не було жодної упередженості з боку судді або суду, і якщо будь-яка зі сторін процесу має законні підстави сумніватися щодо неупередженості судді - в тому числі, щодо питання про те, в який  спосіб були призначені справи для розгляду конкретним суддею - це повинно бути належним чином розглянуто і пояснення повинні бути надані зацікавленим сторонам.


24. Комісар підкреслює, що сильна  і добре функціонуюча судова система, повна інтеграція поваги до прав людини є необхідним компонентом правової держави, яка в свою чергу представляє собою основи справжньої демократії. Він вітає попередні і нинішні зусилля влади, направлені на проведення далекосяжних реформ в судовій системі. Комісар рекомендує українській  владі вжити подальших рішучих кроків з реформування судової системи, з тим щоб сприяти її повній незалежності, неупередженості та ефективності, у відповідності з європейськими стандартами.

25. Комісар вважає, що для реалізації в повній мірі реформ необхідно розглянути та реалізувати декілька важливих законодавчих, інституційних та практичних заходів. 
Влада повинна уважно ознайомитися із загальною організацією судової системи, з метою її спрощення і в повній мірі уточнення відповідних функцій та компетенції її різних рівнів, зокрема,на касаційному рівні.

26.Судова система повинна бути забезпечена достатнім фінансуванням.  Відповідні ресурси повинні бути  виділені  для забезпечення того, щоб суди, як на місцевому так національному рівнях були укомплектовані відповідною кількістю суддів і допоміжним персоналом, щоб мати можливість виконувати свої функції ефективно й уникати перевантаження. Автоматизована процедура розподілу справ між суддями має суворо дотримувався, і слід розглядати подальші заходи з підвищення прозорості у судовій системі, в тому числі через відкритий доступ до судових рішень.


II. Питання, пов'язані з незалежністю  та неупередженістю суддів.


27. Незалежність та неупередженість  судів є двома фундаментальними принципами, закріпленими у пункті 1 статті 6  ЄКПЛ. При оцінці того, чи є суд незалежним, необхідно розглянути порядок призначення його членів та строк їх повноважень, наявність гарантій від зовнішнього тиску, а також чи сприймається суд як незалежний від громадськості. Індивідуальна незалежність суддів при здійсненні ними своїх функцій є не менш важливою ніж інституційна незалежність. Європейські стандарти забороняють будь-які види неправомірного тиску, впливу або втручання в діяльність суддів у тому числі з боку працівників судових органів.

а) Призначення, звільнення та застосування дисциплінарного провадження щодо суддів

28. Відповідно до статті 128 Конституції  України, суддя повинен бути  спочатку призначений на п'ятирічний випробувальний термін. Це призначення починається з Вищої кваліфікаційної комісії (ВККСУ) та рекомендації, що затверджується Вищою радою юстиції (ВРЮ), лише після цього призначення здійснюється Президентом України.

29. Судді призначаються на постійний термін більшістю голосів у парламенті, на основі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії. Комісар дізнався про випадок, коли кандидат, який успішно завершив випробувальний термін був тим не менш, не затверджений Парламентом на постійний пост, можливо через політичні міркування.

30. У ряді випадків Венеціанська комісія підкреслювала, що призначення суддів виконавчою та законодавчою владою повинні бути предметом спеціальних заходів обережності й гарантій для забезпечення того, щоб в процедурі призначення ключову роль відігравали заслуги людини, а не політичні чи інші 
міркування. 

31. Дисциплінарна відповідальність суддів регулюється в Законі про судоустрій і статус суддів. Хоча кількість підстав для притягнення судді до відповідальності регулюється положеннями цього закону, багато чого залежить від їх тлумачення на практиці. Деякі із співрозмовників Комісара припустили, що підстави 
і процедури для відкриття дисциплінарного провадження у зв'язку з порушенням суддею присяги - які можуть призвести до звільнення судді - потребують подальшого уточнення, оскільки на думку співрозмовників ці заходи можуть використовуватись з метою тиску.

32. Судді районних та обласних судів можуть оскаржити дисциплінарні заходи перед Вищою радою юстиції (ВРЮ), а потім у Вищому адміністративному суді, в той час як судді Верховного суду та Вищого спеціалізованого суду можуть оскаржити такі заходи лише у Вищому адміністративному суді.

33. У своєму висновку до Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання  зловживання правом на оскарження, Венеціанська комісія вказала, що ризик політизації дисциплінарного провадження щодо судді був високим, і що це може мати негативний вплив на суддів, тим самим ослаблюючи їх незалежність.


34. В існуючій системі, судді  під час їх випробувального терміну є особливо уразливими. У зв'язку з цим важливо забезпечити, щоб випробувальний термін було зведено до мінімуму і забезпечити необхідне зміцнення гарантій незалежності суддів, які вперше призначені на 5-ти річний термін. Співрозмовники Комісара зазначали, що деякі судді, які головували на гучних справах за участю колишніх державних чиновників, були вперше або нещодавно призначені. З цієї точки зору, їх участь в судовому засіданні можна розглядати як  ще одну причину для виникнення питання про незалежність і неупередженість судового процесу.

35. Конституція і Закон про судоустрій і статус суддів передбачає звільнення судді органом, який їх обрав чи призначив за клопотанням Вищої ради юстиції. Деякі із співрозмовників Комісара підкреслили, що, беручи до уваги нинішній склад Вищої ради юстиції (ВРЮ), ризик того, що таке рішення може бути ініційоване через політичні або аналогічні міркування є досить високим. Такі міркування також можуть відігравати роль в контексті рішення Парламенту звільнити суддю, обраного довічно. Таким чином, додаткові гарантії повинні бути введені як на законодавчому рівні так і на практиці, з метою захисту незалежності суддів. 

36. Існують положення в Конституції, а також у Законі про судоустрій і статус суддів проти надмірного тиску на суддів, однак ці положення повинні бути посилені і законодавчим шляхом і практикою.


б) Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України


37. Вища рада юстиції, створена у 1998 році, складається з 20 членів. Склад і компетенція ВРЮ визначені у статті 131 Конституції України. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. У своєму нинішньому складі, тільки трьох суддів з 20 членів ВРЮ було призначено їх колегами.

38. Комісар хотів би нагадати  у цьому зв'язку рекомендації  Венеціанської Комісії щодо Вищої ради юстиції, а також рекомендацію КМ РЄ (CM / Rec (2010) 12) щодо суддів, які вказують, що не менше половини членів таких рад повинні бути суддями, обраними своїми колегами на всіх рівнях.


39. До відання Вищої ради юстиції  належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

40. Склад та компетенція Вищої кваліфікаційної комісії суддів України регулюються Законом про судоустрій та статус суддів. Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі одинадцяти членів. До складу Комісії входять: шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України; дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; одна особа, яка призначається Міністром юстиції України; одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України. Комісія вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України; надає рекомендацію про обрання на посаду судді безстроково або відмовляє у наданні такої рекомендації;  приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України; розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів.

41. ВРЮ та ВККСУ це дві установи, які відіграють важливу роль у призначенні, звільненні та застосуванні дисциплінарних заходів щодо суддів. Так як ці установи відіграють вирішальне значення для забезпечення  незалежності суддів і судових органів в цілому, їх склад та повноваження повинні бути визначені у відповідності з  відповідними міжнародними стандартами. Венеціанська комісія надала корисні рекомендації, які є орієнтиром у цьому відношенні. 

42. Комісар, зокрема, стурбований повідомленнями про сильний вплив, який здійснюється прокуратурою та органами виконавчої влади на суддів через своїх представників у Вищій раді юстиції.  Зокрема, Комісара повідомили, що бували випадки, коли  дисциплінарні провадження стосовно суддів були порушені співробітниками ВРЮ за поданням прокуратури за звинуваченням у порушенні присяги. Це здійснювалось на підставі судового рішення у випадках, коли судді не підтримують позицію сторони обвинувачення. У цьому контексті Комісар хотів би нагадати, що судді, через рішення, які вони приймають, не повинні  мати підстав побоюватися звільнення, або дисциплінарного переслідування проти них.

  Підготовка суддів.

43. У доповіді про  попередній візит до України, Комісар рекомендував розглянути створення Національної школи для суддів. Закон про судоустрій і статус суддів  передбачає створення такого інституту під егідою Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Національна школа суддів була відкрита в грудні 2010 року.

44. Довіра суспільства до судової системи пов'язана частково з уявленням про компетентність суддів. З цієї точки зору, безперервне навчання суддів має першочергове значення. Рекомендація КМРЄ (CM / Rec (2010)12) передбачає, що незалежний орган повинен забезпечувати, щоб навчальні програми для суддів відповідали вимогам відкритості, компетентності та неупередженості, які є властивими для судових установ. Закон про судоустрій і статус суддів вимагає, щоб судді під час випробувального терміну щорічно протягом двох тижнів проходили навчання. У той час як судді на постійних посадах повинні брати участь в двотижневій навчальній сесії, щонайменше раз на три роки.

45. Питання, яке вимагає постійної  уваги, як чітко зазначено в кількох рішеннях Європейського суду з прав людини, є адекватність винесення судових рішень. У справі Бендерський проти України, ЄСПЛ визнав порушення статті 6 Конвенції у зв'язку з нездатністю місцевого суду належним чином вивчити суттєві аргументи заявника. Суд, зокрема, нагадав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди чітко вмотивовувати підстави винесення їх рішень, хоча цей обов'язок може змінюватись в залежності від характеру рішення. В українському контексті, недостатньо обґрунтовані судові рішення вносять свій внесок у розуміння того, що судді схильні до впливу прокурорів. Цей вплив спрямований на забезпечення захисту доказів обвинувачення. Важливо вирішити цю проблему, в тому числі за допомогою всеосяжної програми підготовки суддів та інших систематичних заходів, спрямованих на здійснення змін у відносинах між суддями та прокурорами.


Висновки та рекомендації.

46. Комісар підкреслює, що система  призначення суддів повинна бути повністю захищена від неправильного політичного чи іншого підпільних впливів. Рішення суддів не повинні підлягати перегляду поза звичайною процедурою оскарження. Дисциплінарні заходи відносно суддів мають регулюватися чіткими правилами і процедурами, всередині судової системи, а не піддаватися політичному або будь-якому іншому неналежному впливу.

47. Хоча Комісар не в змозі  прокоментувати правдивість звинувачень  щодо тиску на суддів Верховного Суду, описані вище (див. пункт 20), він тим не менш  вважає, що ситуація дає підстави для серйозного занепокоєння. Українська влада повинна  розглядати і вирішувати будь-які заяви про втручання в роботу судових органів. Посадові особи від інших гілок влади повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, які можуть бути розглядається як інструмент тиску на роботу судових установ чи ставити під сумнів їх спроможність виконувати ефективно свої обов'язки. Судді не повинні мати підстав побоюватися звільнення або дисциплінарного переслідування проти них через рішення, які вони приймають. Крім того, можливості, що відкриваються в даний час під час здійснення реформи повинні бути вжиті, щоб більш суттєво підтвердити незалежність судової влади від виконавчої.

48. Комісар підкреслює, що судді  повинні мати відповідну кваліфікацію  та бути особами, що володіють сумлінністю та професійною компетентністю. Призначення і просування по службі суддів повинні ґрунтуватися на  чітких та об'єктивних критеріях, таких як особисті заслуги, кваліфікація, чесність та ефективність. Правилом також повинно стати довічне призначення судді на посаду після 
успішного завершення випробувального терміну. 

49. Судді також повинні отримувати відповідну винагороду і адекватне пенсійне забезпечення пропорційно своїм обов'язкам. Вони також повинні мати можливість здійснювати свої функції в  цілісності, не побоюючись несприятливих наслідків. Особи, які бажають впливати на суддів будь-яким способом повинні піддаватися санкціям за законом.

50. Комісар вітає створення Вищої  суддівської школи, а також рекомендує, щоб навчальні програми включали в себе детальне вивчення прецедентного права ЄСПЛ.

51. Комісар закликає українську  владу привести склад Вищої ради юстиції у відповідність з європейськими стандартами. Незалежність цього інституту, а також 
Вищої кваліфікаційної комісії суддів є необхідною умовою для ефективного функціонування судової системи в Україні.


III. Реформа системи кримінального  правосуддя та доступ до правосуддя


52. У Кримінальному процесі в Україні виникає ряд проблем з точки зору принципу рівності сторін процесу, що включає в себе кілька елементів, які можна розглядати як основні обмеження права на захист. У нинішній системі кримінального правосуддя в Україні домінуюча роль прокурора повинна бути замінена сучасним змагальним та орієнтованим на захист прав людини процесом. Типові проблеми включають тривалість судового розгляду у кримінальних справах, термін досудового утримання під вартою і жорстоке поводження з особами, позбавленими волі. Майже у двадцяти справах Європейський суд з прав людини встановив різні порушення, пов'язані з відсутністю справедливого судового розгляду у кримінальних справах.

Поточна робота над новим Кримінально-процесуальним кодексом.

53. Під час візиту Комісара в Україну, новий Кримінально-процесуальний кодекс (КПК) був на стадії підготовки у консультаціях з експертами Ради Європи. Офіційні співрозмовники Комісара запевнили, що проект кодексу буде обговорюватися в Парламенті на початку 2012 року, з метою прийняття його навесні 2012. Ґрунтуючись на остаточному варіанті Кодексу, прийнятому Парламентом, робоча група, створена Президентом України, буде розвивати і коригувати законопроекти про прокуратуру  та адвокатуру України, які після схвалення КПК будуть представлені на розгляд Парламенту.

54. Комісар був поінформований, що новий КПК буде повністю побудований на змагальному принципі, з метою відновлення балансу повноважень суддів, прокурорів і захисту в ході кримінального процесу. Було також передбачено, що КПК буде включати в себе положення щодо скорочення  максимального терміну утримання під вартою і введення додаткових альтернатив цим заходам, таких як домашній арешт. 

55. Поточна статистика щодо виправдальних вироків, яка становить 0,2 % ставить під сумнів значення, яке надається презумпції  невинуватості. Важливо гарантувати, що прийняття нового КПК і відповідного законодавства призведе до  зміни ставлення до цього принципу. Зокрема, судді повинні бути належним чином  навчені та проінформовані про їх роль та відповідальність у галузі захисту прав людини в судовому процесі. 

б) Реформа прокуратури 

56. З минулого візиту Комісара наприкінці 2006 року не відбулося суттєвих змін щодо ролі і функцій прокуратури. Відповідно до конституційних положень та 
Закону про прокуратуру, цей інститут зберігає значні повноваження, пов'язані з контролем за дотриманням і застосуванням законів, веденням попереднього слідства і здійснення кримінального переслідування від імені держави. Той факт, що прокуратура займає привілейоване становище у кримінальному процесі, як представник держави, посилює сприйняття, що українська судова 
система побудована таким чином, щоб здійснювати посилений захист держави на відміну від необхідності посилення захисту прав людини.

57. Деякі офіційні співрозмовники Комісара зазначали, що, у той час як новий КПК призведе до значного перегляду повноважень прокуратури, зокрема, пов'язаних з 
контролем за застосуванням законів, за прокуратурою можуть, як і раніше, зберігатися значні повноваження. У зв'язку з цим Комісар хотів би знову заявити про свою рекомендацію, що роль прокуратури має бути обмежена кримінальним переслідуванням від імені держави. Наглядові функції слід залишити на розсуд судової системи та національних структур з прав людини, таких, як парламентський Омбудсмен. 

58. Комісар хотів би нагадати, що відповідно до рекомендації КМ РЄ (2000) 19 про роль прокуратури в системі кримінального правосуддя  "Держави повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб правовий статус, компетенція та процедурна роль прокурорів, повинні бути встановлені законом таким чином, щоб не можливо було піддати сумніву законність, незалежність та неупередженість судів і суддів".

с) Реформи, пов'язані з юридичною професією.

59. На сьогодні не існує єдиної асоціації адвокатів та чітких правил, що регулюють правовий статус юридичної професії в  Україні. Як уже згадувалося в цьому звіті, в жовтні 2011 року Венеціанська комісія  схвалила свій висновок щодо проекту Закону «Про адвокатуру і адвокатську практику». У цьому висновку містяться  позитивні оцінки щодо цього законопроекту та зазначено, що він може стати хорошою основою для регулювання  юридичної професії. 

60. В ході візиту Комісар отримав повідомлення про випадки переслідування та залякування адвокатів. Зокрема, увагу Комісара було привернуто до справи, що стосується адвоката, який запитав у співробітників правоохоронних органів на якій підставі його клієнт продовжує утримуватись під вартою після того, як був завершений дозволений термін для затримання. Після цього запитання адвокат був підданий фізичному нападу з боку міліціонерів, а потім сам був затриманий і притягнутий до кримінальної відповідальності. 

61. Комісар хотів би нагадати, що роль адвокатів має вирішальне значення для захисту  прав людини в системі кримінального правосуддя. Відповідно до усталеної позиції ЄСПЛ, права кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, повинні бути ефективно захищені адвокатом, призначеним у разі необхідності офіційно, що є однією з основних ознак справедливою правосуддя. Важливо мати на увазі, в контексті проведеної реформи, що модель змагального процесу ефективно функціонуватиме тільки в тому випадку, коли роль адвоката у кримінальному процесі істотно посилена. Надання безкоштовної юридичної допомоги обвинуваченим з обмеженими економічними ресурсами також повинно бути забезпечено.

г) Юстиція щодо неповнолітніх

62. З часу минулого візиту Комісара до України відбулися деякі  досягнення в галузі юстиції щодо неповнолітніх. Зокрема, концепція розвитку ювенального правосуддя на 2011-2016 роки була затверджена Указом Президентом України 24 травня 2011 року. Концепція передбачає розробку спеціальної реабілітаційної програми для неповнолітніх, які вчинили кримінальні злочини. Ця концепція також приділяє особливу увагу  вжиттю превентивних заходів, що призведе до скорочення злочинності серед неповнолітніх. 12 жовтня 2011 року Кабінет Міністрів України затвердив План дій щодо реалізації згаданої концепції. Спеціальні наглядові служби будуть створені з метою сприяння соціальній адаптації та реінтеграції неповнолітніх, які відбувають покарання у спеціальних установах або були нещодавно звільнені. 

63. Виступаючи на всеукраїнському форумі з питань прав дітей, Генеральний прокурор України висловив свою стурбованість з приводу зростаючої кількості кримінальних злочинів, скоєних  неповнолітніми. Понад 14 000 таких злочинів було зареєстровано протягом перших дев'яти місяців 2011 року. Станом на 1 січня 2012 року, кількість неповнолітніх ув'язнених у восьми пенітенціарних установах для неповнолітніх становила 1329.

Висновки та рекомендації 

64. Право на справедливий судовий розгляд, включаючи принцип рівності сторін, необхідність забезпечення змагальності  розгляду і дотримання презумпції невинуватості, забезпечення незалежності і  неупередженості судів є добре уставленими принципами прецедентного права ЄСПЛ. На думку Комісара, захист цих прав повинні відігравати ключову роль в судовій реформі України.

65. Комісар закликає владу вжити рішучі кроки з реформування системи кримінального правосуддя , з метою прийняття більш гуманних заходів для захисту прав людини, при цьому особливий акцент необхідно зробити на альтернативі тюремного ув'язнення і різкого скорочення взяття під варту підозрюваних. 

66. Комісар зазначає, що дисбаланс між захистом і звинуваченням, як і раніше,  особливо помітний в системі кримінального правосуддя в Україні. Він закликає владу забезпечити,  щоб новий Кримінально-процесуальний кодекс адекватно вирішував це питання. Новостворена Робоча група з реформи прокуратури і адвокатури повинна брати до уваги рекомендації Венеціанської комісії при підготовці відповідних законопроектів. Крім того, подальші системні заходи необхідні для забезпечення справжньої змагальності, включаючи комплексну юридичну освіту для адвокатів. Прокурори також повинні бути належним чином підготовлені з тим, щоб ефективно виконувати свої нові функції в цій системі. 

67. Комісар стурбований повідомленнями про утиски, образливі кримінальні переслідування та інші форми тиску на адвокатів. Такий тиск серйозно порушує права на захист і запобігає адвокатам ефективно служити справі правосуддя. У зв'язку з цим Комісар хотів би підкреслити, що  адвокати повинні мати можливість працювати без перешкод, і в умовах повної конфіденційності, коли  надають юридичну допомогу своїм клієнтам. 

68. Комісар вітає заявлену готовність української влади до реформування 
системи ювенальної юстиції. Він хотів би нагадати про принцип, що у справах, пов'язаних з неповнолітніми позбавлення волі має застосовуватися тільки як крайній захід і протягом найкоротшого  періоду часу. 

IV. Системні проблеми у здійсненні правосуддя 

69. Недоліки та системні проблеми у функціонуванні української судової системи є  основними причинами порушення Європейської конвенції з прав людини в Україні. Українській системі правосуддя не лише не вдалося до цих пір ефективно боротися і запобігати порушенням прав людини, але це викликало значне збільшення кількості позовних заяв, які знаходиться на розгляді  ЄСПЛ. Основні питання, які визначені у відповідних рішеннях ЄСПЛ, стосуються невиконання або затримки виконання рішень національних судів, незаконне або надмірно тривале позбавлення волі, у тому числі тривалі періоди попереднього утримання під вартою, надмірна тривалість розгляду цивільних і  кримінальних справ, відсутність ефективних національних засобів правового захисту для вирішення цих проблем. 

а) Надмірне утримання під вартою 

70. Комісар нагадує Рекомендацію КМ РЄ (Rec (2006) 13) про застосування заходу утримання під вартою, яка передбачає, що застосування цього заходу повинно бути завжди винятковим і обґрунтованим. Вкрай важливо гарантувати принцип презумпції невинуватості і  мати на увазі, що єдиним виправданням позбавлення волі осіб, чия вина не була доведена судом, може бути необхідність проведення ефективного розслідування (збереження всіх наявних фактичних даних, запобігання змові і захисту свідків), або для запобігання зникнення свідків. Там, де альтернативні заходи можуть бути вжиті (такі як судовий контроль, звільнення під заставу або заборона на виїзд  з країни) їх необхідно використовувати замість взяття під варту. У будь-якому  випадку взяття під варту повинно бути якомога коротшим і тривати в часових рамках, передбачених законом.

71. У рішенні Харченко проти України ЄСПЛ підкреслив, що  періодичні порушення статті 5 ЄКПТ у справах проти України свідчить про проблему, пов’язану з  практикою взяття осіб під варту. Оскільки особи часто були узяті під варту без будь-яких  постанов суду, або без підстав за яких відбулося затримання, часто формально і не регулярно були переглянуті.  ЄСПЛ вимагає, щоб Уряд представив стратегію, спрямовану на вирішення  проблеми незаконності і надмірної тривалості утримання під вартою, а також відсутність судового  розгляду законності утримання під вартою. Така стратегія була представлена в листопаді 2011 року. 

72. Суди юридично зобов'язані чітко вказувати підстави залишення особи під вартою і продовження терміну тимчасового утримання під вартою. На практиці підстави, вказані у таких рішеннях судів, повторюють букви закону та дуже рідко відносяться до специфіки конкретної справи. Національні суди також  неохоче застосовують альтернативні заходи щодо обмеженнями особистої свободи, такі як заборона на виїзд з країни, звільнення під заставу або судовий контроль. За наявними даними, суди в Україні у більш ніж 80% надають дозволи на запити про взяття осіб під варту.

73. В ході зустрічей з адвокатами та представниками громадянського суспільства Комісар був поінформований про  про численні випадки непотрібного застосування до особи заходів тримання під вартою, як до, так і під час судового розгляду, в тому числі у справах колишніх урядових посадовців.  Ґрунтуючись на інформації, що знаходиться в його розпорядженні, Комісар не вважає, що були достатні підстави для використання засобу взяття під варту у справах, які були наведені йому юристами 
зацікавлених осіб. 

74. Практика передачі справи судом в прокуратуру на додаткове розслідування  та надмірно тривалий судовий розгляд (див. розділ нижче) є додатковими факторами, які сприяють продовженню утримання осіб під вартою. За словами представників Уряду, які зустрічались з Комісаром, прийняття нового КПК призведе до значного зниження кількості осіб, які утримуються під вартою. 

б Доступ до медичної допомоги осіб, що перебувають під вартою 

75. Доступ до медичної допомоги осіб, що перебувають під вартою є питанням, яке виплило у зв’язку зі справами колишніх високопоставлених урядових чиновників. Комісар був поінформований про численні випадки ув'язнених, які були позбавлені можливості отримати необхідну медичну допомогу у встановлений термін. Ненадання такої допомоги в самих невідкладних випадках призвело до  смерті окремих затриманих. Комісара також поінформували, що в деяких випадках в'язниці або СІЗО не можуть надати медичну допомогу у зв'язку з відсутністю 
достатнього фінансування. 

76. У справі Яковенко проти України ЄСПЛ визнав порушення 
статей 3 (умови утримання і лікування, ненадання медичної допомоги) та 13  (нездатність забезпечити ефективні і доступні засоби правового захисту) ЄКПЛ. Ця справа стосувалася заявника, який утримувався у Севастопольському СІЗО майже рік та був заражений в СІЗО ВІЛ / СНІДом і туберкульозом і помер у травні 2007 року, коли йому було всього 32 роки. 

77. Комісар хотів би нагадати про рекомендацію КМ РЄ (98) 7 про етичні та організаційні аспекти надання медичної допомоги у в'язниці, яка передбачає, що лікарська таємниця у цих закладах повинна гарантуватися і поважитися з тією ж суворістю, як і в медичних закладах для населення. Арештанти повинні мати право вимагати консультації зі своїми  лікарями або іншими лікарями поза пенітенціарною установою за рахунок власних коштів. Крім того, він хотів би звернути увагу до рекомендації КМРЄ Rec (2006) 2 про правила європейської  в'язниці, яка передбачає, що ув'язнені повинні мати доступ до медичного обслуговування, наявного в  країні без дискримінації за ознакою їх правового становища. Рекомендація також вказує, що хворі ув'язнені, які потребують послуг спеціаліста, повинні бути 
переведені до спеціальних закладів або ж у звичайні лікарні, коли таке лікування є недоступним у в'язниці. 

с) Доступ до юридичної допомоги особами, які її потребують 

78. Право доступу до адвоката повинно бути посилено. За повідомленнями Європейського комітету проти тортур (ЄКПТ) та іншими експертними оцінками проблеми в цій галузі є не правовими , а полягають у практичній реалізації цього права. Здається що міліція часто  відмовляє затриманих від бажання отримати доступ до адвоката. В інших випадках співробітники міліції  нібито відмовилися надати доступ до адвоката, обраного затриманим, і запропонували  зв'язатись з іншим адвокатом. 

79. У справі Яременко проти України ЄСПЛ встановив порушення прав на справедливий судовий розгляд і  юридичну допомогу. Зокрема, Суд визнав, що манера, міркування і відсутність правових підстав для видалення адвоката заявника викликають серйозні питання про справедливості судового розгляду в повному обсязі. 

80. 2 червня 2011 року український Парламент схвалив закон про безкоштовну правову допомогу, яка включає в себе положення про зміст права на отримання правової допомоги, а також підстави і порядок його 
реалізації. Відповідно до цього закону, центри з надання безоплатної правової допомоги повинні розпочати функціонувати  до початку 2013 року. 

г) Невиконання рішень національних судів

81. Понад 50 відсотків усіх рішень ЄСПЛ проти України стосуються невиконання рішень національних судів. З 2004 року українська влада повідомили про низку 
ініціатив, спрямованих на вирішення цієї проблеми, але незначний прогрес був досягнутий. Найбільш невиконаними є рішення судів щодо виплати грошових компенсацій (заборгованість по заробітній платі, соціальна допомоги та компенсації 
різних видів), що підлягають виплаті заявникам органами державної влади або державними підприємствами. За наявними  даними, тільки 40 відсотків судових рішень є виконаними. 15 жовтня 2009 року ЄСПЛ виніс пілотне рішення щодо невиконання рішень національних судів у справі Юрій Миколайович 
Іванов проти України.

82. Проект закону про гарантії держави щодо виконання судових рішень був розроблений урядом і представлений в парламенті у січні 2011 року. Парламент схвалив цей документ у першому читанні 9 вересня 2011 року, але далі не було вжито жодних дій. Проект  Закону передбачає, що у всіх випадках, коли суди вирішать, що державні установи або компанії повинні сплатити позивачам, такі виплати повинні виплачуватися з Державного бюджету України (достатня кількість коштів має бути передбачена для цієї мети).

 е) Надмірна тривалість судового розгляду і відсутність ефективних національних засобів правового захисту 

83. Друга група рішень ЄСПЛ проти України стосується проблеми надмірної тривалості розгляду цивільних і кримінальних справ. Є декілька загальних проблем, які впливають на  тривалість справ в українських судах: тривала бездіяльність слідчих органів і судів (значною мірою через велику завантаженість суддів і прокурорів), численні передачі справ між різними судами та повернення на додаткове розслідування, здійснення експертизи і повторний перегляд справ; нездатність судів забезпечити присутність сторін, експертів, свідків тощо на судових засіданнях; часті перерви судових слухань через відсутність суддів (розгляд іншої справи, лікарняний, відпустки і т.д.). У результаті, багато людей звільняються лише після їх засудження, беручи до уваги, що термін їх попереднього затримання зараховується до терміну відбуття покарання.

84. Проблема надмірної тривалості судового розгляду ускладнюється відсутністю ефективних національних засобів правового захисту. ЄСПЛ неодноразово встановлював, що українська правова система не запропонувала ефективних внутрішніх засобів правового захисту - за змістом статті 13 ЄКПЛ, яка дозволяє заявникам оскаржувати надмірну тривалість судового розгляду, це підтвердило і те, що українська влада не змогла на прикладі будь-якого рішення національного суду довести зворотне.

85. Зокрема, в ряді випадків ЄСПЛ зазначив, що українська правова система не надає ніяких засобів для прискорення розгляду справи або забезпечення сторонам адекватного відшкодування, наприклад, шляхом отримання компенсації за затримку доступу до органів влади, які можуть здійснювати нагляд за судами першої інстанції, щоб прискорити розгляд справи.

Висновки та рекомендації

86. Комісар стурбований надмірним утриманням осіб під вартою до або під час судового розгляду. Він настійно закликає українську владу забезпечити, щоб вони використовували засіб взяття під варту лише як крайній захід, який має бути відображений в букві і в дусі закону. Новий Кримінально-процесуальний кодекс повинен ввести додаткові обмеження на терміни ув'язнення, а в якості альтернативи запропонувати такі заходи, як перебування під домашнім арештом.

87. Судді та прокурори повинні бути настійно проінструктовані застосовувати заходи, альтернативні утриманню під вартою, і повинні отримати відповідну підготовку та допомогу, з урахуванням відповідних європейських стандартів, зокрема прецедентного права ЄСПЛ. Рішення про застосування або продовження утримання під вартою повинні бути належним чином вмотивованими з урахуванням кожного окремого випадку.

88. Комісар закликає українську владу забезпечити, щоб в'язні, які потребують медичної допомоги, були оперативно переведені у відповідні медичні установи. В'язні, які перебувають під слідством повинні мати право вимагати консультації з їх власним лікарем або іншим лікарем за власний рахунок. У разі необхідності, застосовні правила та процедури повинні бути переглянуті і змінені
відповідно. В цілому, у в'язницях слід застосовувати принцип рівності надання медичної допомоги ув’язненим. Медична допомога у пенітенціарних установах повинна надаватися в умовах, які можна прирівняти до тих, які надаються пацієнтам у суспільстві в цілому.

89. Комісар рекомендує владі ввести, відповідно до прецедентного права ЄСПЛ, ефективні внутрішні засоби правового захисту, як для надмірної тривалості судового розгляду, так і для необґрунтованості взяття під варту. Ці заходи повинні дозволяти прискорити судовий розгляд або оскаржити законність утримання під вартою з перспективою отримання адекватної компенсації за необгрунтовано тривалий розгляд справи і незаконне затримання.

90. Комісар хотів би підкреслити, що дуже важливо, щоб адвокати могли працювати без перешкод і в умовах повної конфіденційності при наданні юридичної допомоги своїм клієнтам. Вони повинні мати вільний і безперешкодний доступ до своїх клієнтів у в'язниці або в інші місця позбавлення волі (СІЗО) з метою забезпечення, щоб право на захист у повному обсязі імплементувалося на практиці, а також для запобігання жорстокого поводження. Якщо необхідно, слід докласти зусиль, щоб адаптувати механізми та інфраструктури в місцях позбавлення волі.

91. Комісар вітає прийняття законодавства, пов'язаного з наданням юридичної допомоги. Багато що ще неохідно зробити з метою поліпшення якості обслуговування і забезпечити, щоб юридична допомога систематично надавалася усім нужденним.

V. Боротьба з безкарністю.

92. Комісар нагадує, що Керівні принципи КМ РЄ 2011 року щодо ліквідації безкарності за серйозні порушення прав людини передбачають, що "держави повинні боротися з безкарністю у якості питання справедливості для жертв, як стримуючого фактора у відношенні майбутніх порушень прав людини і з метою забезпечення дотримання законності та громадської довіри до системи правосуддя. Комітет міністрів РЄ зазначив, що, коли відбувається безкарність, можна спостерігати за помилками, на кожному етапі судового чи адміністративного розгляду. Ці керівні принципи включають в себе декілька мінімальних стандартів, особливо щодо переслідування (розділ VIII), судочинства (розділ IX), і участі жертв злочинів у слідчих діях (розділ VII).

93. Питання жорстокого поводження з затриманими особами з боку міліції є постійною проблемою в Україні, та було згадане у ряді доповідей Європейського комітету проти торту. Доповіді міжнародних неурядових організацій припускають, що це явище підживлюється культурою безкарності міліції. Заявники, які роблять обґрунтовані заяви про серйозні порушення, часто отримують стандартну відповідь, що "немає жодних ознак злочину". Однак,у переважній більшості випадків, як серйозні так незначні порушення з боку правоохоронних органів не повідомляється владі, тому що жертви побоюються помсти з боку міліції, або не вірять, що будь-які заходи будуть вжиті.

94. Кілька рішень ЄСПЛ у справах проти України стосуються жорстокого поводження з боку правоохоронних органів та застосування ними тортур, а також відсутністю ефективного розслідування у цьому зв’язку. Ця проблема була знову доведена до уваги громадськості після смерті в міліцейському відділку 21-річного студента і хвилю подальших студентських протестів по всій країні. Український Омбудсмен у декількох випадках заявляла, що порушення прав людини співробітниками правоохоронних органів стали носити систематичний характер в Україні. На зустрічі, присвяченій підсумкам роботи прокуратури протягом перших шести місяців 2011 року, Генеральний прокурор визнав випадків застосування тортур на етапі дізнання та кримінального розслідування.

95. До ключових факторів, що перешкоджають ефективному розслідуванню тверджень про жорстоке поводження, як в звітах Рада Європи, так і в звітах місцевих та міжнародних неурядових організацій, були віднесені наступні: "відсутність доказів" (відповідальність, яка покладається на людину, яка скаржаться на жорстоке поводження); роль прокурора та вкорінення таких відносин у самій системі. Думка Комісара РЄ з прав людини щодо незалежного та ефективного розгляду скарги проти правоохоронних органів може служити корисним керівництвом для створення ефективної системи розслідування скарг на дії співробітників правоохоронних органів, у тому числі, у випадках тяжких порушень прав людини.

96. Указом від 27 вересня 2011 року, Президент України в якості консультативного органу створив Комісію по боротьбі з тортурами. України ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН проти тортур у вересні 2006 року, однак національний превентивний механізм досі не був створений.

97. Комісар отримав повідомлення, що Департамент з моніторингу прав людини в роботі міліції був розформований у березні 2010 року. Одночасно громадський контроль за місцями позбавлення волі за участю незалежних спостерігачів було також припинено. Це, ймовірно, зробить негативний вплив на запобігання жорстокому поводженню з боку поліції. У той же час, відповідні органи висловили
свою зацікавленість в активізації їх співпраці з громадськими організаціями. Під егідою Міністерства внутрішніх справ існує громадська Рада, яка складається з представників різних неурядових організацій, однак її ефективність має бути покращена.

98. Комісар також отримав повідомлення про нібито випадки переслідування опонентів і критиків нинішнього уряду з боку сил безпеки та неефективності національних процедур щодо повідомлень про зловживань співробітниками служб безпеки. Хоча механізми парламентського та державного контролю за діяльністю силових структур є дієвими, вважається доцільним вжити подальших зусиль для забезпечення більш широкої участі громадянського суспільства і громадськості в цілому здійсненні такого нагляду. Закон про доступ до публічної інформації міг би забезпечити додаткові стимули до збільшення прозорості у функціонуванні цього органу.

99. Справа журналіста Георгія Гонгадзе, який зник у вересні 2000 року, залишається символічним прикладом безкарності, і в той же час ілюструє недоліки української судової системи, коли справа доходить до забезпечення підзвітності. У 2005 році ЄСПЛ визнав, що українська влада не провели ефективного розслідування цієї справи і була більше зайнята у доведенні непричетності участі державних посадових осіб до цієї справи замість того щоб встановити істину обставин його зникнення. Комісар уважно стежить за розвитком подій, пов'язаних з цією справою, включаючи Суд над одним з головних підозрюваних у його вбивстві і судовий розгляд проти колишнього державного
чиновника. Комісар глибоко шкодує, що понад одинадцять років після зникнення Гонгадзе замовники цього злочину досі не були притягнуті до відповідальності.

Висновки та рекомендації

100. Комісар вважає, що подальші рішучі дії є необхідними для боротьби з безкарністю і реалізацією Керівних принципів 2011 року Комітету Міністрів по ліквідації безкарності за серйозні порушення прав людини. Компетентні органи повинні оперативно та ефективно розслідувати заяви про жорстоке поводження з людьми у повній відповідності до критеріїв, встановлених ЄСПЛ. Роль прокуратури в боротьбі з безкарністю та нелюдським поводженням має вирішальне значення. Вони мають бути заохочені здійснювати розслідування і судове переслідування одразу у разі наявності будь-яких тверджень про порушення прав людини (відповідно до розділу VIII Керівних принципів КМ РЄ), та відмовлятися від винесення контр-звинувачень проти позивачів.

101. Залишення безкарними дії правоохоронних органів при вчиненні ними злочинних дій може істотно підірвати довіру суспільства до органів, відповідальних за дотримання законності. Переслідуванням цих злочинів і притягненням винних до відповідальності влада буде посилати чіткий сигнал суспільству про «нульову терпимість» до насильства з боку міліції. Незалежність розслідування таких випадків повинно бути забезпечено шляхом передачі проведення розслідування від співробітників правоохоронних органів, які підлягають розслідуванню до працівників, які проводять розслідування будь-якої кримінальної справи стосовно жертви жорстокого поводження.

102. Комісар закликає українську владу проводити регулярний аналіз та подальше зміцнення механізмів для забезпечення демократичного контролю та підзвітності служб безпеки. Особи, які стверджують, що постраждали від служб безпеки, повинні мати можливість усувати ці порушення шляхом звернень до незалежного органу. Дії, спрямовані на усунення окремих порушень, можуть також стимулювати зміцнення механізмів підзвітності та поліпшення системи в цілому.

103. Комісар хотів би підкреслити, що він буде продовжувати уважно стежити за ситуацією в Україні і надавати свою підтримку відповідно до його мандату як незалежного та неупередженого інституту Ради Європи з метою забезпечення ефективної імплементації стандартів Ради Європи, пов'язаних із захистом прав людини. Комісар готовий продовжити конструктивний діалог з українською владою, щоб допомогти в їх зусиллях щодо подальшого поліпшення ситуації у світлі рекомендацій, що містяться в цьому звіті.