Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

Листи та звернення

Звернення Судді Печерського районного суду м.Києва Р. В. Кірєєву про порушення конституційних прав екс-прем’єр-міністра України Юлії Володимирівни Тимошенко під час досудового та судового слідства

 

Судді Печерського районного суду м.Києва

Р. В. Кірєєву

 

ЗВЕРНЕННЯ

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Відповідно до ст.101 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” на підставі повідомлень засобів масової інформації про порушення конституційних прав екс-прем’єр-міністра України Юлії Володимирівни Тимошенко під час досудового та судового слідства у кримінальній справі щодо звинувачення її у перевищенні владних повноважень Уповноваженим з прав людини відкрито провадження.

При здійсненні Уповноваженим моніторингу дотримання прав і свобод ТимошенкоЮ. В. у судових засіданнях встановлено, що 5серпня 2011р. Вами змінено підсудній Тимошенко Ю.В. запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Як випливає з Вашого рішення від 5.08. 2011, “... підсудна системно вчиняє дії в судовому засіданні, якими фактично перешкоджає встановленню істини у справі, із зневагою ставиться до суду та учасників судового розгляду та порушує порядок розгляду справи, відмовилась повідомити адресу свого проживання, відмовляється надавати розписку про те, що вона повідомлена про дату, час і місце наступного судового засідання, не з’явилась у судове засідання в час, при­значений судом, та відмовилась повідомити причини неявки...”, тому суд дійшов висновку, що, перебуваючи на волі, підсудна може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі.

Під час відвідування 5 і 7 серпня 2011р. представниками Уповноваженого з прав людини у Київському слідчому ізоляторі Тимошенко Ю. В. висловила незгоду з судовим рішенням про зміну їй запобіжного заходу та звернулася з проханням до Омбудсмана України захистити її право на свободу і особисту недоторканність.

Протягом останніх десяти років Україна залишається лідером серед країн Єв­ропи за кількістю арештів. Як свідчить системний моніторинг Уповноваженого з прав людини, протягом останніх п’яти років судами щороку заарештовуєть­ся майже 60 тис. осіб. При цьому близько 10 тис., або кожен шостий, пізніше звільняються з-під варти у зв’язку зі зміною запобіжного заходу, засудженням до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, виправданням або закриттям кримінальних справ!

Серйозність цієї проблеми підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини, у яких констатується порушення Україною права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст.5 Конвенції про захист прав лю­дини і основоположних свобод. Протягом 2010р. кількість таких рішень зросла майже вдвічі і сягнула 45, у більшості з них йдеться саме про необґрунтоване тримання людини під вартою. Зокрема, у справах “Шалімов проти Украї­ни” від 4 березня 2010 р., “Москаленко проти України” від 20 травня 2010 р., “Буряга проти України” від 15липня 2010 р. Суд зазначив, що обвинувачена особа повинна завжди звільнятися до суду, крім випадків, коли держава може пред’явити відповідні та достатні підстави виправдання тримання під вартою. При цьому звернуто увагу, що національні суди України недостатньо мотивують необхідність арешту особи, а тяжкість злочину досить часто визначають голо­вним критерієм цього.

Про системність проблеми зловживання правом на арешт в Україні свідчить і пілотне рішення Європейського суду з прав людини “Харченко проти України” від 10 лютого 2011 р. Суд не лише звернув увагу на невмотивованість рішень судів про арешти, а й підкреслив, що взяття під варту повинно застосовуватися тільки тоді, коли існує реальна загроза ухилення обвинуваченого від слідства та суду.

Про масове застосування арештів також йшлося під час моєї зустрічі 14 січня 2011р. з Президентом України В.Ф. Януковичем. Після цього глава держави звер­нувся до усіх правоохоронців і суддів не допускати зловживання правом на арешт і застосовувати цей захід лише як виняткову міру запобіжного заходу.

Уповноважений з прав людини вважає, що арешт є найбільш суворим за­побіжним заходом і повинен застосовуватися лише у виключних випадках і відповідності з вимогами КПК України. Невмотивоване взяття особи під варту призводить до моральних і фізичних страждань людини, її близьких і рідних, нехтування конституційним правом на свободу та особисту недоторканність, честь і гідність.

Наразі у Київському слідчому ізоляторі утримується майже 4тис. осіб за наяв­ності 2850 місць. В умовах перенаповнення СІЗО перебуває 332 жінки, серед них одна вагітна, інша з двомісячним немовлям, двоє неповнолітніх. Кожен новий арешт погіршує умови тримання інших ув’язнених. У зв’язку з цим Омбудсман України вкотре наголошує на необхідності застосування арешту як виняткової міри запобіжного заходу, що сприяло б розвантаженню місць позбавлення волі та поліпшенню умов ув’язнених, зокрема і в Київському СІЗО.

Враховуючи, що чинним КПК України, на жаль, не передбачено оскарження арешту, застосованого під час судового розгляду, звертаюся до Вас, як до судді, який прийняв таке рішення і має всі можливості щодо його перегляду відповідно до принципу верховенства права.

У зв’язку з вищевикладеним вважаю, що арешт – надто сувора міра покаран­ня за порушення судових процедур та з метою запобігання порушенням кон­ституційних прав Тимошенко Ю.В. на свободу та особисту недоторканність, керуючись ст.101 Конституції України, статтями 3, 13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу розглянути можливість зміни Тимошенко Ю. В. запобіжного заходу на не пов’язаний з триманням під вартою.

8.08.2011 р.

 Н. Карпачова