Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

Матеріали

Стратегічний план діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на 2013-2017 роки

1. Вступне слово

Стратегічний план діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розроблено з метою реалізації потенціалу інституції та визначення шляхів її розвитку. Здійснений аналіз ситуації та оцінка наявних ресурсів дає можливість чітко сформулювати мету нашої діяльності та спланувати роботу для найбільш ефективного досягнення поставлених завдань.

Специфіка ролі Уповноваженого полягає у поєднанні функцій рупора правозахисної спільноти та державного органу з особливим статусом, тобто виконанні функцій посередника та медіатора між людиною і державою.

Ефективний парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини полягає, зокрема, у здійсненні превентивної функції у сфері захисту прав і свобод людини та реагуванні в ситуаціях відсутності належних дій державних органів. Крім того, Уповноважений надає допомогу й у випадках, які прямо не стосуються його компетенції, керуючись справедливістю i власною совістю.

Метою моєї діяльності є утвердження інституту Уповноваженого як дієвого механізму парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини на національному рівні та посилення впливу на органи державної влади та місцевого самоврядування для забезпечення належного дотримання прав і свобод кожного.

Валерія Лутковська

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини

грудень, 2012


2. Бачення, Місія, Цінності

Бачення майбутнього

Україна – держава, в якій права людини та основоположні свободи знаходяться на першому місці, реалізовано принцип верховенства права, а органи влади діють таким чином, що дотримання прав та свобод кожного є безумовним.

Місія

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – незалежна, впливова та визнана національна інституція з прав людини, яка здійснюючи парламентський контроль за дотриманням прав та свобод людини, працює для становлення України як держави, в якій дотримання прав та свобод кожного є безумовним.

Цінності:

-  ефективність і професіоналізм;

-  прозорість і відкритість;

- справедливість і відповідальність.


3. Загальний огляд

Основні нормативно-правові акти, які визначають юрисдикцію Уповноваженого:

  • Конституція України (ст. 55, ст. 101);
  • Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»;
  • Закон України «Про звернення громадян»;
  • Закон України «Про захист персональних даних»;
  • Закон України «Про доступ до публічної інформації»;
  • Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»;
  • Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави».

Стан дотримання прав людини в Україні

Аналіз ситуації щодо дотримання прав людини в України свідчить про низку серйозних проблем, що існують у нашій державі. Зокрема, це неефективність судової системи, поширеність катувань і жорстокого поводження в діяльності правоохоронних органів, невідповідність міжнародним стандартам умов тримання в  місцях несвободи, недостатня протидія проявам дискримінації, соціальних утисків і торгівлі людьми.

Занепокоєння викликають проблеми, пов’язані  із забезпеченням права на свободу і особисту недоторканність та забезпечення презумпції невинуватості. Надмірна тривалість проваджень у судах, тривале виконання судових рішень чи взагалі їх невиконання давно набуло системного характеру. Про надзвичайну актуальність та системність цієї проблеми свідчить і практика Європейського суду з прав людини, який констатував наявність таких порушень чи не у кожному другому рішенні щодо України.

З кожним днем усе більше актуальними стають питання реалізації права громадян України на доступ до публічної інформації, а також належний захист персональних даних.

В умовах погіршення економічної ситуації у світі та в Україні особливої актуальності набувають проблеми, пов’язані із порушеннями соціально-економічних та гуманітарних прав людини, що, насамперед, зумовлено недостатнім фінансовим забезпеченням державних гарантій у цій сфері.

У державі продовжують мати місце порушення трудових прав людини (незаконні звільнення, несвоєчасна та не в повному обсязі виплата заробітної плати, незабезпечення роботодавцями мінімальних державних гарантій в оплаті праці, порушення прав працівників на належні умови та охорону праці у виробничому середовищі).

Окремо слід виділити комплекс проблем, пов’язаних із дотриманням прав дитини і питань інтеграції та соціалізації дітей-біженців та дітей, розлучених із сім’єю, в українське суспільство. Також актуальною залишається проблема соціального захисту дітей трудових мігрантів. Насильство в сім`ї та щодо дітей також не може залишатися поза увагою суспільства та держави. В умовах недостатності механізмів виявлення випадків насильства в сім`ї масштаби цього ганебного явища залишаються прихованими.   

Значне занепокоєння викликає повільна реалізація принципу гендерної рівності в українському суспільстві та дискримінація за широким переліком ознак.

Не менш гостро в нашій державі стоять проблеми дотримання прав ромського населення, забезпечення прав мігрантів, біженців та шукачів притулку.

Сильні сторони інституції:

-  Достатня нормативно-правова база, яка дає широкий спектр повноважень;

-  Статус “А” (найвищий статус відповідності міжнародним стандартам);

-  Наявність кваліфікованого персоналу.

Слабкі сторони інституції:

-  Недостатність внутрішніх процедур для систематизації і дослідження звернень, обміну інформацією між структурними підрозділами;

-  Недостатність статистичних даних, що заважає оцінці ефективності діяльності Уповноваженого;

-  Недостатня співпраця з національними інституціями з прав людини інших держав;

-  Відсутність поточного професійного навчання працівників Секретаріату Уповноваженого;

-  Недостатня кількість фінансових та технічних ресурсів.

Можливості:

-  Розробка та спільна реалізація проектів (програм) з міжнародними інституціями та з органами громадянського суспільства (в тому числі – через новостворену Консультативну Раду);

-  Регулярні і більш активні та динамічні стосунки з медіа;

-  Збереження позитивної динаміки зростання довіри до Уповноваженого зі сторони правозахисної спільноти та міжнародних інституцій;

-  Поглиблення взаємодії з парламентом, урядом, судовою гілкою влади.

Загрози:

- Втрата позитивної динаміки зростання довіри до Уповноваженого зі сторони правозахисної спільноти та у суспільстві загалом;

- Економічний спад і можливі бюджетні скорочення.

 

4. Стратегічні цілі

Стратегічна ціль 1: Забезпечення ефективного попередження порушень прав і свобод людини та дієвого реагування на виявлені порушення

Розробити та запровадити більш ефективні:

- механізми моніторингу дотримання прав та свобод людини з метою запобігання порушенням;

- механізми, спрямовані на відновлення  порушених прав;

- механізми реагування та контролю за виконанням рекомендацій Уповноваженого.

Індикатор – кількість рекомендацій Уповноваженого, які враховано органами влади. 

Стратегічна ціль 2: Покращення законодавства та адміністративної практики

  • Забезпечити фахову експертизу проектів та чинних нормативно-правових актів;
  • Забезпечити фахову підготовку рекомендацій Уповноваженого для державних органів та органів місцевого самоврядування у галузі дотримання прав людини;
  • Налагодити співпрацю з державними органами та органами місцевого самоврядування для ефективного виконання ними рекомендацій Уповноваженого.

Індикатор – кількість пропозицій Уповноваженого, які враховано при опрацюванні нормативно-правових актів (їх проектів).  

Стратегічна ціль 3: Підвищення рівня правової культури та правових знань кожного

  • Розробити навчальні програми з прав людини (інформаційно-просвітницькі матеріали) та здійснювати їх реалізацію (розповсюдження) серед цільових груп;
  • Надавати роз’яснення національних та міжнародних стандартів у галузі прав людини;
  • Створити сучасний веб-сайт Уповноваженого як портал з прав людини.

Індикатор 1 – кількість проведених навчально-інформаційних заходів (кампаній). 

Індикатор 2 – рейтинг відвідувань веб-порталу.


5. Додаткові шляхи досягнення Стратегічних цілей

Ефективна взаємодія з парламентом:

-  представлення щорічної і спеціальних доповідей та здійснення моніторингу реалізації наданих Уповноваженим рекомендацій;

-  надання висновків щодо законопроектів, які прийняті у першому читанні, та зареєстрованих законопроектів, які становлять значний суспільний інтерес;

- проведення спільних заходів із парламентськими комітетами, народними депутатами та працівниками апарату парламенту.

Ефективна взаємодія з судовою гілкою влади:

А) з судами загальної юрисдикції:

- надання рекомендацій у конкретних справах щодо дотримання стандартів у галузі прав людини;

- участь у судових процесах при розгляді цивільних та адміністративних справ у якості представника у випадках, передбачених законодавством;

- участь у відкритих судових засіданнях у якості спостерігача;

- підготовка звернень до Вищої кваліфікаційної комісії про притягнення суддів до відповідальності;

- участь у заходах, які організовуються судовою гілкою влади;

- залучення представників органів судової гілки влади до заходів Уповноваженого;

- організація та проведення спільних заходів із судовою гілкою влади;

- ініціювання навчальних спецкурсів для суддів з питань, пов’язаних із правами людини;

- участь у навчальних програмах підготовки та перепідготовки суддів.

Б) з Верховним Судом України:

-  надання експертних висновків при розгляді справ у порядку виключного провадження, в т.ч. при виконанні рішень Європейського суду з прав людини;

-  участь у розробці рекомендацій у порядку підготовки узагальнень судової практики;

-  проведення спільних (в т.ч. участь у заходах Верховного Суду України та залучення до заходів Уповноваженого) з Верховним Судом України заходів.

В) з Конституційним Судом України:

-  призначення постійного представника Уповноваженого у Конституційному Суді України;

-  надання експертних висновків з питань, пов’язаних із правами людини;

-  ініціювання конституційних подань з питань, пов’язаних із правами людини;

- проведення спільних (у т.ч. участь у заходах Конституційного Суду України та залучення до заходів Уповноваженого) з Конституційним Судом України заходів.

Ефективна взаємодія з органами громадянського суспільства:

-  функціонування Консультативної ради при Уповноваженому та її експертних груп;

-  створення експертних рад при представниках Уповноваженого;

-  реалізація спільних заходів у галузі прав людини з органами громадянського суспільства;

-  сприяння діяльності органів громадянського суспільства.

Ефективна взаємодія з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, правозахисними коаліціями та мережами:

-  надання експертних висновків та подання доповідей щодо стану дотримання прав людини в Україні, в т.ч. щодо виконання Україною міжнародних зобов’язань у галузі прав людини;

-  організація спільних заходів (участь у заходах та програмах; залучення до заходів Уповноваженого) з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, правозахисними коаліціями та мережами;

-  участь у міжнародних об’єднаннях у якості члена.

Просвітницька роль Уповноваженого:

  1. Робота з професійними та цільовими групами (судді, працівники пенітенціарної системи, керівники місць несвободи, представники органів місцевого самоврядування, журналісти, студенти) для підвищення їхнього професійного рівня у галузі забезпечення прав людини шляхом проведення навчальних програм у галузі прав людини та надання роз’яснень;
  2. Робота з громадськістю та органами громадянського суспільства з метою підвищення рівня правової культури та правових знань шляхом загального інформування (ЗМІ, друкована продукція, сайт, соціальні мережі тощо).

Роль Уповноваженого у покращенні ситуації з виконанням Україною рішень Європейського суду з прав людини:

-  підготовка подання Уповноваженого щодо рішень Європейського суду з прав людини, у яких було зафіксовано порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

-  вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, дії або бездіяльність яких призвели до констатації Європейським судом з прав людини порушення Конвенції;

-  участь у розробці законопроектів з метою вжиття заходів загального характеру на виконання рішень Європейського суду.

Роль Уповноваженого у покращенні ситуації щодо виконання Україною рішень договірних органів ООН:

- підготовка подань Уповноваженого на підставі рішень договірних органів ООН, в яких було встановлено факти порушення договорів ООН у галузі прав людини, ратифікованих Україною;

- участь у розробці проектів законів щодо заходів загального характеру стосовно виконання рішень договірних органів ООН.     

6.   Пріоритетні напрями

  1. Попередження катувань і жорстокого поводження.
  2. Дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав.
  3. Дотримання прав дитини, недискримінація та гендерна рівність.
  4. Дотримання прав у галузі інформаційного права та захисту персональних даних.
  5. Дотримання виборчих прав громадян.