Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

Подання

Про порушення права громадянина на приватизацію житла, що перебуває в комунальній власності

17 жовтня 2012 р. прокурору Миколаївської області Гальцову В.І. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Валерією Лутковською  було направлено подання “Про порушення права громадянина на приватизацію житла, що перебуває в комунальній власності”.

До Уповноваженого  Верховної Ради України з прав людини звернувся інвалід ІІ групи, який мешкає у м. Новий Буг Миколаївської обл., щодо порушення його права на приватизацію житла. Так, виконавчий комітет Новобузької міської ради, розглянувши заяву про надання дозволу на приватизацію житлової квартири, своїм рішенням від 27 березня 2012 р. надав дозвіл на приватизацію та передав безоплатно йому житлову квартиру. Проте за протестом прокурора Новобузького району Бондаря О.В. від 04 травня 2012 р. це рішення виконкому Новобузької міськради було скасовано.

Омбудсмен України, керуючись ст. 101 Конституції України, ст. 13, 15, 17 та 22 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, ст. 6, 12, 19-21 та 24 Закону України “Про прокуратуру” запропонувала прокурору Миколаївської області Гальцову В.І. відкликати протест прокурора Новобузького району та вжити заходів щодо забезпечення права інваліда ІІ групи Тимченка В.В. на приватизацію житла, що перебуває в комунальній власності.

Реагування

Прокуратура Миколаївської області у своїй відповіді Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини України від 13 листопада 2012 р. зазначила, що вважає рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради про надання дозволу Тимченку В.В. на приватизацію таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки його прийнято з порушенням вимог Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян та в порушення вимог ч.3 ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, а тому не вбачає підстав для відкликання протесту прокурора Новобузького району та вжиття інших заходів прокурорського реагування.

№ 1.1‑1839/34.5-12-46                                                                 17 жовтня 2012 р.

 

Прокурору Миколаївської

області

Гальцову В.І.

ПОДАННЯ

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Про порушення права Тимченка В.В. на приватизацію

житла, що перебуває в комунальній власності

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” здійснюється провадження у справі про порушення права Тимченка Василя Васильовича на приватизацію житла, що перебуває в комунальній власності.

До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернувся інвалід радянської армії ІІ групи Тимченко Василь Васильович (адреса:
вул. Червона площа, 17-в, кв. 3, м. Новий Буг, Новобузький р-н, Миколаївська обл., 54030) щодо захисту права на приватизацію житла, що перебуває в комунальній власності.

Тимченко В.В. повідомляє, що він понад 11 років проживає у квартирі за зазначеною адресою.

Вказане житлове приміщення належало Новобузькому коледжу Миколаївського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики, а у 2007 році його було передано до комунальної власності Новобузькій міській раді Миколаївської області. Виконком міської ради рішенням від 17.10.2007 р. № 359 видав територіальній громаді міста Новий Буг Миколаївської області в особі Новобузької міської ради Свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.

Тимченко В.В. повідомляє, що всі його сусіди по гуртожитку  приватизували квартири, в яких проживають, і він також вирішив скористатись правом на приватизацію житла у гуртожитку та звернувся до Новобузької міської ради з відповідною заявою.

Виконком Новобузької міськради, розглянувши заяву Тимченка В.В. про надання дозволу на приватизацію житлової квартири, своїм рішенням від 27.03.2012 р. № 59 вирішив надати зазначений дозвіл та передав безоплатно житлову квартиру Тимченку В.В.

Проте відповідно до протесту прокурора Новобузького району Бондаря О.В. від 04.05.2012 р. № (15-22)922 вих-12 вищезазначене рішення виконкому Новобузької міськради було скасовано як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, у зазначеному протесті прокуратури вказано, що у зв’язку з тим, що згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САВ № 616517 від 07.02.2008 р. вищевказана квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Новий Буг, безоплатна передача (приватизація) майна неможлива. За твердженням прокуратури, відповідно до пункту  1 частини першої ст. 346 Цивільного кодексу України право власності територіальної громади на цю квартиру може припинитися тільки шляхом відчуження.

Отже, для вирішення питання приватизації житлової квартири прокуратурою рекомендовано Тимченку В.В. звернутися до суду.

Водночас Уповноважений з прав людини не погоджується з вищезазначеним з огляду на таке.

Статтею  24 Конституції України встановлено, що громадяни є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Питання приватизації житлових приміщень у гуртожитках регулюється Законами України “Про приватизацію державного житлового фонду” та “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” (далі – Закон) громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом).

У свою чергу, ст. 1 Закону визначає, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п’яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання в гуртожитках та фактично проживають у них.

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону громадяни, на яких поширюється дія Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизацією державного житлового фонду є відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та інше) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” способами приватизації є: безоплатна передача громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю; продаж надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають у них або перебувають у черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Так, якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім’я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра (ч.3 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”).

Статтею 6 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” передбачено випадки безоплатної передачі громадянам займаних ними квартир (будинків) незалежно від розміру їх загальної площі, серед яких, зокрема, є наявність у цих осіб пільг, встановлених Законами України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та інше. 

Водночас, у контексті порушеного питання вважаємо за необхідне зазначити, що Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, зокрема статтею 2, встановлено, що місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно зі ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об’єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах і договорах умови використання й фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об’єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (ч. 4-6 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Таким чином, прийняття рішень про відчуження майна, про яке йдеться у зверненні Тимченка В.В., у приватну власність є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, у даному випадку – міської ради.

Враховуючи наведене, Уповноважений з прав людини вважає, що протест прокурора Новобузького району Бондаря О.В. від 04.05.2012 р.
№ (15-22)922 вих-12 про скасування рішення виконкому Новобузької міськради від 27.03.2012 р. № 59 “Про надання дозволу гр. Тимченку В.В. на приватизацію житлової квартири № 3 по вул. Червона площа, 17-в” порушив права Тимченка В.В. на приватизацію житлової площі у гуртожитку. 

На підставі зазначеного, керуючись ст. 101 Конституції України,
ст. 13, 15, 17 та 22 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, ст. 6, 12, 19-21 та 24 Закону України “Про прокуратуру”,

                                               П Р О Ш У:

- відкликати протест прокурора Новобузького району Бондаря О.В. від 04.05.2012 р. № (15-22)922 вих-12;

- вжити заходів щодо забезпечення права Тимченка В.В. на приватизацію житлової квартири № 3 по вул. Червона Площа, 17-в у місті Новий Буг Миколаївської області. 

                                                                                    В.В. Лутковська