Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

СПРАВА «СИЙРАК ПРОТИ РОСІЇ»

СПРАВА «СИЙРАК ПРОТИ РОСІЇ»

(CASE OF SIYRAK v. RUSSIA)

(Заява № 38094/05)

Стислий виклад рішення від 19 грудня 2013 року

28 вересня 2004 року заявника було затримано за підозрою у вчиненні злочину.

30 вересня 2004 заявнику було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

1 грудня 2004 року заявнику було призначено захисника на безоплатній основі.

1 березня 2005 року суд першої інстанції визнав заявника винним у вчиненні злочину та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі. При постановленні вироку були присутні заявник та його захисник.

В подальшому вказаний вирок було оскаржено заявником. Захисник скаргу не подавав.

25 квітня 2005 року Верховний Суд Республіки Карелія (далі – ВСРК) залишив вирок заявника без змін. Як вбачається із тексту рішення ВСРК, заявник брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. При цьому в судове засідання захисник заявника не з’явився і судовий розгляд справи проводився без його участі.

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на те, що правова допомога, яка надавалась йому захисником, призначеним на безоплатній основі, була неефективною, оскільки вказаний захисник не оскаржив вирок від 1 березня 2005 року та не з’явився в судове засідання 25 квітня 2005 року.

Згідно практики Європейського суду право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективну правову допомогу захисника, який, у разі необхідності, залучається офіційно, не є абсолютним, але воно є однією з основоположних ознак справедливого судового розгляду. Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства.  

Призначення захисника саме по собі необов’язково вирішує питання відповідності вимогам підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції — гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Таким чином, саме призначення захисника не забезпечує ефективного захисту, оскільки такому захиснику можуть перешкоджати у виконанні його обов’язків, або ж він може ухилятися від їх виконання. Якщо національні органи повідомлені про існування такої ситуації, вони повинні або замінити захисника, або зобов’язати його виконати ці обов’язки.

З огляду на вищевказану практику Європейський суд констатував у цій справі порушення підп. «с» п. 3 у поєднанні з п. 1 ст. 6 Конвенції в зв’язку з тим, що судові органи не забезпечили заявника ефективною правовою допомогою у провадженні щодо оскарження ним вироку, оскільки ВСРК не перевірив наявність свідомої відмови заявника від правової допомоги, а у разі її відсутності – причини неявки його захисника в судове засідання. Крім того, ВСРК мав перевірити, чи було належним чином повідомлено захисника заявника про судове засідання і чи було необхідно відкласти судовий розгляд справи в зв’язку з його відсутністю.

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО

«1.  Оголошує скаргу стосовно стверджуваної несправедливості кримінального провадження щодо заявника та, зокрема, неефективності правової допомоги, яка надавалась захисником, призначеним на безоплатній основі, прийнятною, а решту скарг у заяві – неприйнятними.

2.  Постановляє, що було порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.»