Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

СПРАВА «РАМАЗАНОВА ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ»

ст. 11 Конвенції – право на свободу зібрань та об’єднання – державна реєстрація громадського об’єднання

СПРАВА «РАМАЗАНОВА ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ»

(CASE OF RAMAZANOVA AND OTHERS v. AZERBAIJAN)

(Заява № 44363/02)

Стислий виклад рішення від 01 лютого 2007 року

У квітні 2001 року заявники заснували громадське об’єднання, метою якого було надання юридичної допомоги бездомним та захист їх інтересів, та подали заяву щодо його державної реєстрації до Міністерства юстиції.

Відповідно до національного законодавства громадське об’єднання набувало статусу юридичної особи лише після його державної реєстрації, а до проведення такої реєстрації його діяльність підлягала різним обмеженням, зокрема, щодо отримання грантів.

Заявникам вдалось здійснити державну реєстрацію їх громадського об'єднання лише з п'ятої спроби в лютому 2005 року, оскільки у відповідь на їх заяви Міністерством юстиції приймались рішення про направлення документів на доопрацювання. При цьому, відповіді на заяви заявників Міністерством юстиції надавались із затримками до декількох місяців, в той час як національним законодавством для цього встановлювався п’ятиденний строк.

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявники скаржились за статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на те, що несвоєчасний розгляд Міністерством юстиції їх заяв на проведення державної реєстрації їх організації призвели до порушення їхнього права на свободу об’єднання. У цьому зв’язку Уряд держави-відповідача зазначив, що відповідно до чинного на той час законодавства направлення установчих документів на доопрацювання не було офіційною та остаточною відмовою в реєстрації громадського об’єднання або повною забороною на його діяльність.

У цій справі Європейський суд зазначив, що затримка в майже чотири роки у реєстрації громадського об’єднання заявників здебільшого була обумовлена несвоєчасним реагуванням Міністерства юстиції на відповідні заяви заявників та неодноразовими відмовами у прийнятті остаточного рішення, щоde facto є відмовою у проведенні державної реєстрації об’єднання.

Європейський суд не прийняв виправдання Уряду, що відповідні затримки були викликані завантаженістю Міністерства юстиції роботою, та вказав, що це обов'язок Договірної Держави організовувати свою систему державної реєстрації та вживати необхідних заходів, які б дозволяли відповідним державним органам дотримуватись строків, встановлених своїми же законами.

Крім того, Європейський суд вказав, що національне законодавство фактично обмежувало здатність громадського об’єднання функціонувати належним чином без статусу юридичної особи, оскільки воно не могло отримувати жодних фінансових грантів, що є одним з головних джерел фінансування для неурядової організації в Азербайджані, і, таким чином, здійснювати благодійну діяльність, яка є основною метою існування такого об’єднання.

Європейський суд встановив порушення статті 11 Конвенції у зв’язку з значними затримками Міністерства юстиції у прийнятті рішення щодо державної реєстрації громадського об’єднання заявників, а також в зв’язку з тим, що національне законодавство не передбачало обмежень щодо кількості можливих повернень документів на доопрацювання без прийняття остаточного рішення.