Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

СПРАВА «АБДУ ПРОТИ БОЛГАРІЇ»

ст. 3 Конвенції (заборона катування) – ст. 14 Конвенції (заборона дискримінації) – порушення – вчинення злочину з мотивів расової ворожнечі – ефективне розслідування злочину

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

СПРАВА «АБДУ ПРОТИ БОЛГАРІЇ»

(CASE OF ABDU c. BULGARIE)

(Заява № 26827/08)

Стислий виклад остаточного рішення від 11 березня 2014 року

13 березня 2007 року заявник та його друг, які є громадянами Болгарії та суданцями за походженням, в центрі міста Софія зазнали нападу з боку двох молодиків. За твердженнями заявника, в ході бійки нападники називали їх «неграми». Згідно рапорту працівників правоохоронних органів нападники були скінхедами та неодноразово притягались до відповідальності за вчинення різних правопорушень.

15 червня 2007 року з огляду на відсутність доказів щодо вчинення злочину з мотивів расової ворожнечі прокуратурою було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю складу злочину. 

Заявник оскаржив цю постанову до вищестоящої прокуратури, стверджуючи, що слідчі не допитали нападників щодо їх мотивів вчинення нападу на нього. Заявник також стверджував, що свідка не допитали щодо висловів нападників під час бійки.

15 жовтня 2007 року вищестояща прокуратура залишила вказану постанову без змін.  

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник, зокрема, скаржився за статтями 3 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на те, що державні органи не провели ефективне розслідування нападу на нього з точки зору мотивів расової ворожнечі.

Розглянувши скаргу, Європейський суд зазначив, що розслідуючи злочини, які могли бути вчинені з мотивів расової ворожнечі, державні органи зобов’язані вживати всіх доцільних заходів для встановлення, чи дійсно мали місце такі мотиви. Ставлення до справ щодо насильницьких злочинів з мотивів расової ворожнечі як до справ, які таких мотивів не мають, може прирівнюватись до невиправданого поводження, що несумісне із статтею 14 Конвенції.

Незважаючи на те, що з самого початку заявник стверджував, що на нього напали з расових мотивів, державні органи не вирішили за необхідне допитати свідка щодо висловлювань, які він міг чути під час нападу, або допитати нападників про можливий мотив їх дій.

У цій справі Європейський суд встановив порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції окремо взятої та у поєднанні з статтею 14 Конвенції у зв’язку з тим, що, незважаючи на наявність правдоподібної інформації щодо можливих расових мотивів вчинення нападу на заявника, державні органи не вжили всіх належних заходів її перевірки.