Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

СПРАВА «СМІРНОВА ПРОТИ РОСІЇ»

п.п. 1 та 3 ст. 5, п. 1 ст. 6, ст. 8 Конвенції – порушення – право на свободу та особисту недоторканність – право на справедливий суд (тривалість кримінального  провадження) – право на повагу до приватного і сімейного життя (неповернення особі паспортного документа після скасування щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою)

СПРАВА «СМІРНОВА ПРОТИ РОСІЇ»

(CASE OF SMIRNOVA v. RUSSIA)

(Заява №№ 46133/99 та 48183/99)

Стислий виклад рішення від 24 липня 2003 року

5 лютого 1993 року щодо заявниць, які є сестрами-близнюками, було порушено кримінальну справу за підозрою у вчиненні злочину.

Під час досудового слідства заявницям обирались запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд.

 9 січня 2002 року суд першої інстанції визнав заявниць винними у вчиненні злочину та призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі із конфіскацією майна.

9 квітня 2002 року Московський міський суд скасував вказаний вирок, закрив кримінальну справу та звільнив заявниць від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо вилучення паспортного документа першої заявниці

26 серпня 1995 року під час затримання першої заявниці в неї було вилучено внутрішній паспорт, який в подальшому судом першої інстанції було приєднано до матеріалів її кримінальної справи.

У зв’язку з тим, що у першої заявниці було вилучено її паспортний документ, вона не могла працевлаштуватись, отримати безоплатну медичну допомогу, встановити дома телефон, одружитись, оформити нотаріальні документи тощо. Крім того, на першу заявницю було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за непред’явлення правоохоронним органам її паспорта.  

Перша заявниця неодноразово скаржилась до суду та досудових органів на неповернення їй вилученого паспортного документа.

У невизначену дату суд першої інстанції повідомив першу заявницю, що її паспортний документ має залишатись в матеріалах її кримінальної справи, оскільки органи державної влади не зможуть відрізнити її від сестри-близнючки, яка переховується від суду. 

6 жовтня 1999 року першій заявниці було повернуто її паспортний документ.  

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявниці скаржились за ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на відсутність належних підстав для неодноразового обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та за ст. 6 Конвенції на тривалість кримінального провадження щодо них. Перша заявниця також скаржилась за ст. 8 Конвенції на те, що неповернення її паспортного документа становило порушення її права на приватне життя.

Європейський суд встановив порушення п.п. 1 та 3 ст. 5 Конвенції у зв’язку з тим, що судові рішення про обрання заявницям запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не мали достатнього та належного обґрунтування.

Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв’язку надмірною тривалістю кримінального провадження щодо заявниць.

Європейський суд встановив порушення ст. 8 Конвенції щодо першої заявниці у зв’язку з тим, що неповернення їй паспортного документа після скасування їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідало національному законодавству і, таким чином, становило порушення її права на приватне життя.

При цьому, Європейський суд зазначив, що у повсякденному житті громадяни Російської Федерації мають надзвичайно часто пред’являти документи, які посвідчують їхню особу, навіть при здійсненні таких звичайних операцій, як обмін валюти чи придбання залізничного квитка. Пред’явлення паспорта також вимагається й при вирішенні таких важливих питань, як працевлаштування або отримання медичної допомоги. Таким чином, позбавлення першої заявниці паспортного документа становило довготривале втручання у її приватне життя.