Укр. | Рус. | Eng

  

Гаряча лінія: 044-253-75-89, 0800-50-17-20
Захист персональних даних: 253-11-35, 253-53-94

 

СПРАВА «МЕЕМІ ПРОТИ ФРАНЦІЇ»

ст. 8 Конвенції – порушення – право на повагу до приватного і сімейного життя – видворення з держави

СПРАВА «МЕЕМІ ПРОТИ ФРАНЦІЇ»

(CASE OF MEHEMI v. FRANCE)

(Заява № 85/1996/704/896)

Стислий виклад рішення від 26 вересня 1997 року

Заявнику (громадянину Алжиру, який народився в м. Ліоні) було пожиттєво заборонено в’їзд на територію Французької Республіки після того, як його було засуджено за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів.

До того, як заявника було видворено, він постійно проживав на території Франції разом зі своїми батьками, братами та сестрами.

Заявник одружений на громадянці Італії, яка законно проживає на території Франції з 1978 року, та є батьком трьох неповнолітніх дітей, громадян Франції.   

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на те, що прийняття рішення щодо заборони його в’їзду на територію Французької Республіки становило порушення його права на приватне та сімейне життя.

У цій справі Європейський суд зазначив, що саме держава має підтримувати громадський порядок, зокрема, шляхом застосування своїх повноважень відповідно до усталеного міжнародного права та виконання своїх договірних зобов’язань, здійснювати контроль за в’їздом та проживанням іноземців, а також вирішувати питання щодо видворення іноземців, засуджених за вчинення кримінальних правопорушень.

Проте, їх рішення у цій сфері в тій мірі, в якій вони можуть становити втручання у право, передбачене п. 1 ст. 8 Конвенції, мають бути необхідними в демократичному суспільстві, тобто, виправдані під впливом соціальної необхідності та, зокрема, співмірні переслідуваній законній меті.

З огляду на відсутність у заявника будь-яких зв’язків з Алжиром, міцність його зв’язків із Францією та насамперед той факт, що пожиттєве видворення його з території Франції розлучало його з неповнолітніми дітьми та дружиною, Європейський суд констатував порушення ст. 8 Конвенції у зв’язку з тим, що вказане видворення заявника було непропорційним переслідуваній меті.